У відповідь на затяжну ізоляцію та санкції Росія активно шукає нові джерела підтримки й альянси на міжнародній арені. Москва зміцнює зв’язки з Китаєм, Іраном і Північною Кореєю, розраховуючи не лише на економічну допомогу, але й на обмін технологіями та військовими ресурсами. Така співпраця супроводжується готовністю Кремля йти на поступки, які раніше вважалися неприйнятними та навіть принизливими для російської влади.
Відносини з Пекіном дедалі більше нагадують нерівноправне партнерство, де Росія змушена віддавати стратегічні ресурси й вплив в обмін на підтримку. Водночас посилення контактів із режимами в Тегерані та Пхеньяні свідчить про наміри створити нову глобальну коаліцію, здатну протистояти західному світу. Кремль, готуючись до можливих майбутніх конфліктів, прагне гарантувати собі ресурси та союзників, навіть якщо це відбувається ціною власного іміджу та національної гідності.
