Російсько-українська війна оголила глибокі суперечності, які накопичувалися у світовому порядку десятиліттями. Війна стала не лише проявом імперських амбіцій Москви, а й наслідком кризи міжнародних інституцій, посилення нерівності, зміщення цінностей у бік суто економічного чи технологічного лідерства. Реалізм у міжнародних відносинах наголошує: конфлікти неминучі, якщо баланс сил порушений, а воля до спротиву у жертв агресора достатня — спричиняються глобальні зміни. Слабкість ООН, зрушення у звичних альянсах, зростання конкуренції й нехтування цінностями стали фоном для ризикованих кроків авторитарних лідерів.
Спроба відновлення «сімʼї» великих світових гравців не спрацювала: кожен з них має власні цілі, а розподіл світу більше виглядає анахронізмом, ніж реальним сценарієм. Поки Європа демонструє нерішучість, Росія та Китай випробовують нові інструменти впливу, зокрема за допомогою штучного інтелекту. Взаємна недовіра й численні локальні конфлікти постійно підштовхують світ до чергової точки неповернення — і ніхто не може передбачити, яка подія стане новим фатальним змахом крила метелика.
