У селах Дніпропетровщини, поблизу лінії фронту, триває примусова евакуація сімей із дітьми. Все більше людей самостійно просять їх вивезти – вони бояться, що війна стане ще ближчою. Волонтер Олександр, сам переселенець із Луганщини, розповідає, як щодня вивозить десятки родин до безпечних місць. Багато сімей, як і рік тому, змушені залишати насиджені домівки. Діти важко переживають прощання: шестирічний Дамір плаче, залишаючи дідовий садок, а старші сестри відкрито говорять про страх перед обстрілами.
Родини перевозять до шелтеру у Павлограді, де допомагають з документами та першою необхідністю. Дорослі сподіваються на повернення, хоча невідомо, що буде з їхніми домівками. Дідусь Даміра залишається дбати про господарство та мріє зустрітися з онуками. Попри біль вимушених розлук, люди сподіваються, що колись зможуть повернутись у свої домівки.
