В Україні укладання угод про визнання винуватості, особливо у ВАКС, набуло значного поширення. Такий підхід дозволяє слідству та прокуратурі економити час і ресурси, водночас забезпечуючи притягнення до відповідальності більшої кількості учасників корупційних схем. Водночас частка таких угод у звичайних кримінальних справах лишається низькою, тоді як у країнах Заходу це домінуюча практика.
Суспільство часто сприймає такі домовленості як несправедливість чи «відкуп», особливо у резонансних справах із грошовими пожертвами замість суворих покарань. Ключова проблема — відсутність прозорої комунікації з боку САП та ВАКС щодо критеріїв укладення угод і суспільного інтересу. Через це виникає недовіра та невдоволення.
Експерти наголошують: угоди — це не уникнення покарання, а реальний механізм невідворотності відповідальності, водночас допомагаючи викривати ще більші злочинні схеми. Без зрозумілого пояснення цих підходів суспільству компроміси сприйматимуться як несправедливі, попри їхню ефективність у боротьбі з корупцією.
