Російські військові систематично використовують сексуалізоване насильство як інструмент залякування, підкорення та навіть геноциду українців. Українські слідчі та прокурори вже розслідують сотні таких випадків, застосовуючи міжнародний досвід покарання подібних злочинів.
Перші спроби засудити сексуалізоване насильство в умовах війни були після Другої світової війни, однак тоді ні Нюрнберзький, ні Токійський трибунали не визнали ці дії окремим злочином. Проривом стали засідання Міжнародного трибуналу щодо Югославії, де вперше винесли обвинувачувальні вироки за зґвалтування як воєнний злочин і злочин проти людяності. Подібна практика була використана і в Трибуналі для Руанди, де масові зґвалтування були визнані частиною геноциду.
Нині Україна спирається на ці прецеденти, фіксуючи злочини та притягуючи винних до відповідальності, що є важливим елементом захисту цивільного населення під час війни.
