Поширене у Вашингтоні переконання, що Китай прагне стати головною світовою наддержавою й активно розширити свої території, є хибним. Насправді Пекін зорієнтований на стабільність режиму, внутрішні проблеми та захист визначених інтересів – таких як контроль над Тайванем, Гонконгом, Тибетом і Сіньцзяном, але не зацікавлений у завоюванні нових земель чи глобальному домінуванні. Зовнішньополітична діяльність Китаю служить переважно забезпеченню національного розвитку та підтримці суверенітету. Витоки його цілей – у тривалій історії, а китайське керівництво послідовно наголошує на багатополярності, а не на гегемонії.
Сприймаючи Китай як сили, що хоче перегляду статус-кво, США ризикують спровокувати конфронтацію, яка не відповідає реальним амбіціям Пекіна. Найефективнішою була б політика діалогу, економічної взаємодії й дипломатії – не силового стримування. Вашингтон мусить уважніше слухати, що говорить сам Китай, щоб обрати зважену стратегію у майбутніх відносинах.
