Після російського вторгнення в Україну ЄС звернувся до Азербайджану як до альтернативного постачальника газу, намагаючись знизити залежність від російських енергоносіїв. Зближення з Азербайджаном позначилося зростанням політичних репресій всередині країни, зокрема масовими арештами журналістів і опозиції. Незважаючи на зростаючу критику, Європейський Союз продовжив співпрацю, оскільки кілька країн блоку стали значною мірою залежними від азербайджанського газу.
Азербайджанська влада вміло використовує своє стратегічне положення між Європою і Росією, зберігаючи зв’язки з обома сторонами. Водночас ЄС має обмежені важелі впливу на Баку, адже кілька членів Союзу не готові відмовитися від імпорту азербайджанського газу. Прагнення європейців забезпечити енергобезпеку призвело до компромісу із захистом прав людини, що викликає різку критику правозахисників та частини дипломатів. Таким чином Євросоюз опинився у ситуації, коли енергетичні інтереси переважають цінності, які він офіційно відстоює.
