Арешт и санкції російських активів: як заморожені мільярди можуть змінити бюджет і майбутнє України

В Україні не вщухає очікування: десятки мільярдів доларів російських активів роками лежать замороженими за кордоном. Для країни, яка щодня стикається з руйнівними наслідками війни, ці кошти — символ економічної справедливості й надії на відбудову. Йдеться про джерело, яке реально може змінити ситуацію для бюджету.

Українці уважно стежать за кожним рішенням у Брюсселі й Вашингтоні, бо доля цих коштів означає нові дороги, школи, лікарні й підвищення безпеки. Шлях до використання заморожених активів складний і юридично заплутаний, проте кожна новина про переказ процентів чи ухвалене рішення повертає віру, що найбільші втрати не залишаться непоміченими.

Що таке арештовані російські активи і скільки їх є в світі

Після вторгнення Росії в Україну 2022 року світові фінансові ринки раптом завмерли. Сотні мільярдів, які належали РФ, несподівано опинилися на паузі — їх заблокували у відповідь на агресію. Що ж таке арештовані активи насправді, де вони зберігаються і хто ними нині розпоряджається?

Мова йде не про валізу з готівкою, а про цілі фінансові портфелі, перераховані у цінні папери та резерви. Основні категорії заморожених активів:

• Державні резерви Росії: валютні запаси Центрального банку РФ, що перебувають у західних банках чи інвестовані в держоблігації ЄС, США, Великої Британії.
• Корпоративні та приватні кошти: рахунки, акції, елітна нерухомість, яхти, твори мистецтва, що належать російським олігархам, держкомпаніям, топ-менеджерам і наближеним до влади особам.
• Пайові частки у західних підприємствах: долі в європейських чи американських компаніях, спільних бізнесах, виробничих ланцюгах.

Все це або заморожено за рішенням урядів, або перебуває під санкційним контролем спеціальних державних чи наднаціональних органів. Усе з однією метою — не дати Росії використовувати фінансові ресурси для продовження війни.

Світова карта заморожених російських грошей цілком реальна. Загальна сума, за різними оцінками, сягає приблизно $300 мільярдів доларів.

Ось як вони розподілені за країнами та юрисдикціями:

• Європейський Союз — абсолютний лідер. Тут заблоковано орієнтовно €210 млрд, переважно в Бельгії (депозитарій Euroclear), Франції, Німеччині, Італії.
• США втримують під замком близько $7 млрд активів, більшість з яких — кошти приватних осіб чи компаній, адже основна маса державних резервів знаходилась в Європі.
• Швейцарія заблокувала майже €7 млрд, з яких €5 млрд належать приватним грошам, ще частина — державним резервам.
• Інші країни — країни Великої Британії, Японія, Канада, Австралія, Норвегія та інші долучились до санкційної коаліції та також арештували кошти: від кількох сотень мільйонів до кількох мільярдів у кожній.

Для зручності дізнатися, які активи та у яких країнах тримають замороженими — можна за допомогою актуальних оглядів. Наприклад, інфографіка на slovoidilo.ua дає чітке уявлення про масштаби арешту.

Розпорядниками цієї гігантської суми, по суті, стали:

• Держані регулятори та міністерства фінансів провідних економік світу (наприклад, Міністерство фінансів США чи Єврокомісія).
• Міжнародні депозитарії, такі як Euroclear у Бельгії — там зосереджена найбільша частка державних резервів РФ.
• Санкційні групи країн G7 та ЄС, які координують моніторинг, контроль і можливе використання надходжень (відсотків) на підтримку України.

Кошти, які колись працювали на російську економіку, тепер або лежать мертвим вантажем, або поступово приносять прибуток для цілей відбудови України, як уже відзначено в матеріалі уніан.ua.

Уявіть: це як банківський рахунок, на який наклали арешт — власник не може ні скористатися коштами, ні зняти відсотки, поки суд чи державний регулятор не зніме заборону. Так само й із російськими активами: для РФ це болючий блок, для союзників України — потенційний інвестиційний фонд майбутнього безпеки.

Щоб глибше розібратися в багатоманітності заморожених активів, варто переглянути ще аналітичні публікації на finance.ua.

Арешт російських активів — це конкретні правила і великі суми, які чекають свого моменту повернутися у глобальний обіг уже на користь України.

Юридичні нюанси: що стримує передачу коштів Україні

Десятки мільярдів доларів російських активів, хоч і заблоковані, досі не стали прямим джерелом фінансової підтримки для України. Багато хто не розуміє, чому справедливість, яка так здається очевидною, затягується на роки. Усе впирається в складний юридичний вузол: міжнародне, національне право та суперечливі політичні позиції різних країн. Ці нюанси перетворили розблокування грошей на довгу шахову партію між союзниками, правниками й фінансовими інституціями.

Передача заморожених активів Україні спирається на міжнародне право — саме тут закладена ключова перепона. Жодний міжнародний договір не дозволяє автоматично відбирати гроші у держави, навіть агресора, без складної і доведеної юридичної процедури. Аргументують, що порушення принципу імунітету державної власності може створити прецеденти, які згодом всі країни боятимуться для себе.

• Більшість країн ЄС виступають проти розриву діючих норм, бо бояться удару по стабільності світового фінансового ринку.
• США шукають юридичні можливості для передачі, але обмежені внутрішніми законами й необхідністю координації з партнерами.
• Швейцарія, Японія, Канада підтримують санкції, але діють в рамках власних законів, не надто поспішаючи поступатися принципами імунітету іноземних активів.

Детальніше ті, хто цікавиться юридичними підводними каменями, можуть знайти аналіз на сайті pravo.org.ua, де розглядаються можливі шляхи й перспективи.

Кожна країна, яка арештувала російські активи, має свої закони, що не дозволяють просто переказати ці кошти третій стороні.

Ось основні бар’єри:

• Імунітет державної власності: державну власність не можна відчужити без рішення суду або спеціального закону.
• З принципу правової визначеності: зміна законів під окрему ситуацію часто викликає протест не лише в опонентів, а й серед власного бізнесу та політичних еліт.
• Суперечки між виконавчою та законодавчою владою: у багатьох країнах переказ коштів потребує спеціального голосування або навіть конституційних змін.

Частина союзників діє обережно, бо усвідомлює ризик міжнародних судових позовів і можливих кроків у відповідь з боку Росії щодо західних активів. Про політичні злами та позиції країн можна прочитати більше у матеріалі Бізнес.Цензор.

Перспектива передати ці активи Україні викликала гарячу дискусію навіть серед друзів. Противники вважають, що:

• Це підриває принципи суверенітету.
• Може призвести до хаосу у світових банках, коли інші кошти держав стануть потенційною ціллю в різних конфліктах.
• Кремль може використати це як привід для нових інформаційних атак.

Прихильники ж наголошують, що виняток можна зробити лише для держави, яка здійснила агресію проти суверенного народу. Для справедливого вирішення проблеми експерти пропонують альтернативні варіанти: наприклад, віддати не самі активи, а прибутки від них, або проводити компенсації через спеціальні фонди. Огляд можливостей є у докладному матеріалі НІСД.

Така юридична пастка гальмує надходження коштів у бюджет України навіть тоді, коли політична воля зростає. Але тисячі сторінок правових документів і дебатів вказують: процес іде, хоч і не так швидко, як цього хоче українське суспільство.

Фінансовий ефект для України: що могло б змінитися

Коли говоримо про десятки чи навіть сотні мільярдів доларів, уявити таку суму важко — це бюджети великих міст і реформ у межах цілої країни. Український кошторис щороку балансує на межі дефіциту; війна і втрати лише збільшують цю діру. Чи змінилося б життя українців, якби навіть частина заморожених російських активів дісталася Києву? Так, і ефект можна було б порівняти з подихом на повні груди після довгої затяжки під водою.

Сьогодні Україна змушена покривати дефіцит бюджету з іноземних траншів та кредитів, а борговий тягар лише зростає. Якщо хоча б частка заблокованих активів — а це мільярди — надходить у бюджет, ситуація змінюється миттєво.

• Зменшення дефіциту: За даними експертів, 10-20 мільярдів доларів могли б покрити до 30% поточного розриву між доходами та видатками держбюджету.
• Фінансування соціальних програм: Можна зменшити затримки виплат пенсій, зарплат вчителям і медикам, а також розширити підтримку малозабезпечених.
• Гуманітарні проекти: Це — ліки для лікарень, реновація інтернатів, підтримка психологічної реабілітації для військових та дітей.

В умовах, коли кредитна підтримка у світі давно не гарантія стабільності, додаткові ресурси з арештованих активів — це реальний шанс не лише втримати, а й покращити базові стандарти життя.

Із початку повномасштабної війни Україна втратила тисячі кілометрів автошляхів, мости, лікарні, школи, енергетичні об’єкти. Для якісної відбудови потрібні десятки мільярдів доларів, про що говорять аналітики й урядові проєкти. Саме тут заморожені активи могли б стати рушієм швидких змін.

Які напрямки могли б отримати поштовх:

• Реконструкція мостів та доріг — забезпечення транспортної доступності регіонів.
• Відновлення шкіл, дитячих садків, лікарень — повернення нормального життя і мотивація родин повертатися додому.
• Інвестиції в енергетику — впровадження стійких рішень, ремонт підстанцій, розвиток «зеленої» енергетики.

Приклад — вже зараз Бельгія планує переказати частину доходів із заморожених активів, а це сотні мільйонів євро, на першочергові потреби української відбудови. Детальніше про це та юридичні аспекти конфіскації можна прочитати в аналізі на BBC Україна.

Міць оборони — це насамперед фінансування модернізації, навчання і забезпечення ЗСУ. Передача навіть 5-7% заморожених активів могла б змінити баланс в оборонному бюджеті.

Куди б могли йти ці кошти:

• Нові технології для армії: Дрони, системи спостереження, сучасна логістика.
• Ротація та лікування військових: Будівництво реабілітаційних центрів, соціальні програми для ветеранів.
• Економічні стабілізатори: Підтримка малого і середнього бізнесу, інвестиції у критичні галузі, що наразі тримають економіку на плаву.

Навіть частковий доступ до заблокованих ресурсів дозволив би втримувати гривню стабільнішою, знизити інфляційний тиск, збільшити податкові надходження через створення нових робочих місць. Про економічне значення арештованих активів докладно пишуть у матеріалі TI Ukraine.

Перерозподіл навіть невеликої частини цих заморожених мільярдів може не просто закрити бюджетні дірки, а стати стартом для відновлення і нового розвитку. Для України кожен новий долар з блокованих активів — це як промінь світла після довгої ночі.

Чому Захід тримає паузу: політичні та економічні мотиви

Тема передачі заморожених російських активів Україні ніби зависла у густому тумані міжнародної політики. Союзники тримають руку на пульсі, але не роблять рішучого кроку вперед. Ця “пауза” західного світу складається з багатьох страхів, внутрішніх обмежень і прагматичних розрахунків. Ситуація більше схожа на шахову партію з кількома гравцями, де кожний роздумує над своїм ходом, аби не втратити позиції, зберегти свої інтереси і не впустити уламок прецеденту в світову фінансову систему.

США, ЄС і Велика Британія сьогодні лідери у питанні санкцій проти РФ. Але їх підхід до розблокування активів різниться і наповнений внутрішніми дискусіями.

• США часто першими говорять про жорсткі заходи, однак стикаються із потужним юридичним спротивом всередині країни. Прямий відбір державних активів без прозорої процедури може створити небезпечний прецедент для самої Америки у світовому фінансовому полі. Їх прагнення співпадати з союзниками гальмує ухвалення рішень.
• Європейський Союз діє ще обережніше. З одного боку, тут заблоковано найбільше активів — понад 200 млрд євро. З іншого, кожна країна-член має власні червоні лінії щодо імунітету держави, а наднаціональні структури взагалі не хочуть виставляти фінансову систему Європи на ризик. Прецедент може вдарити і по євро, і по стабільності банків. Більше про сучасний процес дискусій описує матеріал на holosameryky.com.
• Велика Британія неодноразово заявляла про підтримку ідеї передати активи, і навіть публічно тисне на партнерів. Але навіть у Лондоні остаточного рішення досі немає — уряд шукає моделі, які не посадять країну в пастку судових розглядів з іншими країнами у майбутньому. Нові сигнали щодо жорсткої позиції Лондона — в аналітиці Forbes Україна і LB.ua.

Так чи інакше, головна ланка цієї стриманості — страх відкрити скриньку Пандори для світової економіки.

Західні країни не просто “прикриваються” юридичними нормами — для них ці принципи діють як захисний щит для власних економік. У разі передачі активів Україні з’являється небезпека створити небажаний прецедент:

• Розхитування юридичної визначеності: Якщо один раз піти на відчуження активів країни-власника, в майбутньому ця схема може застосуватися проти інших держав, у тому числі й теперішніх ініціаторів санкцій.
• Загроза атаки на фінансові системи: Світовий банківський ринок тримається на довірі й передбачуваності. Втрата юридичних гарантій захисту державних активів може викликати хвилю відтоку капіталу з розвинених економік, падіння довіри до західних банків.

Окремо до цього додається ще й побоювання “дзеркальних” дій з боку Росії — наприклад, конфіскації західних активів, які ще залишилися на території РФ або у вразливих юрисдикціях.

Для Заходу ризик — це завжди про гроші та довгострокову стабільність. Тому навіть при глибокій політичній симпатії до України, лідери думають про кілька ключових речей:

• Фінансова стабільність: Втрати від удару по реноме західних валют і банківської системи з канонади конфіскацій можуть у підсумку перевищити короткострокові вигоди від прямої допомоги Україні.
• Вибіркова підтримка: Щоб “не підпалити” глобальний ринок, союзники шукають проміжні рішення (як-то, передача лише прибутків із заморожених активів).

Така поведінка — це наче гра на час: робити кроки дуже обережно, не провокувати хвилю глобального недовіри.

Кожна західна країна захищає свої традиції законності. Будь-який поспішний рух із активами стає темою внутрішніх дебатів, може бути атакований опозицією або навіть заблокований судами.

• Парламенти країн Європи розглядають спеціальні закони для розблокування активів, але діяти готові тільки тоді, коли впевнені в юридичній чистоті процесу.
• Еліти бояться, що неконтрольований конфіскаційний “вірус” знищить надбання цивілізованої фінансової культури, вплине на інвестиційну привабливість цілих регіонів.

Саме ці економічні й політичні мотиви “пауза” в передачі заморожених активів виглядає логічною, хоч морально вона боляче зачіпає Україну й її громадян.

Детальніше про сучасну класифікацію ризиків конфіскації читайте у матеріалі Житомирського державного університету.

Які кроки може зробити Україна і громадськість уже сьогодні

Щоб розблокування російських активів стало не лише темою міжнародних дискусій, а й реальністю для українського бюджету, потрібні цілеспрямовані дії з боку держави та суспільства. Не можна залишати цей процес лише чиновникам і дипломатам — тут важливий тиск кожного. Кілька напрямків уже дали результат, інші — ще чекають своєї години. Дієвий тиск на партнерів можливий, якщо поєднувати дипломатію, правові механізми та гучний суспільний голос.

За останній рік Україна значно посилила роботу на міжнародному фронті. Наш уряд використовує всі доступні інструменти, щоб прискорити рішення про конфіскацію російських активів:

• Дипломатичний лобізм: Українські дипломати ведуть постійні переговори з союзниками, роз’яснюючи економічну та моральну важливість передачі цих коштів українському народу. Залучаються не лише класичні посольства, а й спеціальні урядові місії, аналітичні центри, бізнес-асоціації.
• Міжнародні платформи: Україна постійно порушує питання заморожених активів на самітах ЄС, G7, на рівні ООН. Піднімалося питання про створення міжнародного компенсаційного механізму для репарацій.
• Власні правові ініціативи: З огляду на внутрішню практику, вже застосовано чотири офіційні механізми, які дозволяють вилучати ресурси росіян та їхніх поплічників у межах кримінальних, санкційних та адміністративних рішень. Детальніше про правові кроки описано в матеріалі TI Ukraine.
• Створення спеціальних органів: Держава підтримує створення структур для збору інформації про російські активи за кордоном, які допомагають партнерам доводити підстави для арешту та передачі коштів Україні.

Такі заходи вже дають результат — наприклад, у липні 2024 року ЄС може переказати перший транш прибутку з заблокованих активів. Деталі цих сценаріїв – на Суспільне.

Кожен громадянин здатен зробити тему повернення активів такою гучною, щоб її не ігнорували. Українське суспільство добре навчилися впливати на міжнародну думку через соціальні та традиційні медіа. Ось як це працює:

• Масові кампанії в мережах: Українці об’єднуються у флешмоби, звертаються напряму до депутатів парламентів інших країн, підписують петиції, лобіюють ініціативи через діаспору.
• Громадські організації: Окремі неурядові об’єднання готують детальні звіти про втрати України у війні, роз‘яснюють, які права на компенсацію має наша країна. Вони створюють медіаплатформи для міжнародного тиску, організовують акції біля посольств країн-партнерів.
• Публічний тиск на партнерів: Завдяки інформаційним кампаніям отримати тему активів у порядок денний ЄС й інших міжнародних організацій сильно легше. Позитивний досвід – розширення ініціатив щодо законодавчого створення механізмів конфіскації у країнах Європи. Детальніше про поширення таких ініціатив – на ARMA.

Мотивувати західних партнерів рухатися швидше можна ще потужніше, якщо діяти у таких напрямках:

• Фокус на персональну комунікацію: Українські політики, бізнес і артисти можуть звертатися напряму до іноземних лідерів, залучати адвокаційні відео, листи підтримки від авторитетів.
• Прозорість і контроль: Україна має чітко показати, куди підуть кошти з арештованих активів: створити онлайн-інструменти прозорої звітності, залучити незалежний аудит.
• Об’єднання з партнерами по болю: Варто посилити співпрацю з країнами Балтії, Польщею, Чехією — саме ці держави найбільше підтримують жорстку санкційну політику.
• Інформування про прецеденти: Потрібно популяризувати досвід країн, які вже підтримали аналогічні законодавчі зміни чи запропонували альтернативні механізми (як виплата відсотків, а не конфіскація повної суми).

Усе це дає більше шансів для ефекту снігової кулі — чим більше ініціатив і відкритості, тим швидше працюватиме міжнародна підтримка. Власний досвід пошуку шляхів передавання російських активів і аналіз перспектив української сторони можна знайти у блозі pravo.org.ua.

Кожен програний юридичний чи політичний день — це втрачена можливість для бюджету. Україна має розширювати команду міжнародних юристів, які супроводжують справи щодо російських активів у судах ЄС, США та інших юрисдикціях. Потрібно доводити у міжнародних судах правомірність компенсації, зібрати всі докази завданої шкоди і переконливо обґрунтувати репарації.

• Розширення юридичних фронтів: Ініціювати нові позови, співпрацювати з західними юридичними компаніями, просити підтримки адвокатських асоціацій.
• Постійний тиск через міжнародні ЗМІ: Вибудовувати контакти з провідними західними журналістами і редакторами, доносити до них не лише втрати, а й аргументи на користь справедливого повернення майна.

Тільки синергія публічного, дипломатичного й правового фронтів створить ефект, який не зможе ігнорувати жодна західна столиця. Чим сильніше працює ця зв’язка, тим швидше цифри з заблокованих рахунків перетворюються на реальні кошти для українських доріг, лікарень і армії.

Десятки мільярдів доларів, що роками залишаються заблокованими, тримають Україну на тонкій межі між втратами і шансом на справжнє відновлення. Поки світ важко зважує кожен крок, для українців ці кошти — майбутнє без зруйнованих міст, з лікарнями, школами і сильним захистом. У цьому протистоянні між законом, політикою і мораллю формується новий досвід: коли державна боротьба і суспільний голос здатні змінювати хід історії.

Україна продовжує діяти, шукає союзи, переконує, готує нові юридичні аргументи. Ця наполегливість прокладає дорогу — не завжди швидко, та щоразу ближче до моменту, коли заблоковані активи перетворяться на реальний ресурс для змін. Це питання справедливості, сили громади й майбутнього, в якому втрачені можливості більше не будуть стандартом. Долучайтеся до інформаційних кампаній, поширюйте статтю — разом наш голос стає гучнішим. Дякую, що залишаєтесь з цією темою та не дозволяєте світу закривати очі.

Олексій Мацука