22 пункти Келлога: реальні шанси на домовленість між Києвом і Москвою

Спецпосланці Дональда Трампа — девелопер Стів Віткофф і генерал Кіт Келлог — сформували 22-пунктовий «Russia-Ukraine Deal Framework». План пропонує припинення вогню вздовж поточної лінії фронту, часткове визнання російського контролю над окупованими територіями та масштабний пакет гарантій і компенсацій для України. Але домовленість між Києвом і Москвою не була досягнута, бо Москва відмовилася навіть обговорювати документ, натомість висунула ультимативні вимоги щодо нейтралітету Києва й юридичного визнання анексій. 


Контекст і диспозиція сторін

ДатаПодіяЗначення
8–9 травняПередача плану Віткоффа до Києва й МосквиСША намагаються виступити єдиним медіатором 
12 травняУльтиматум «30 днів тиші» від лідерів Німеччини, Франції, Британії та ПольщіЄС тисне санкціями, але лишається в тіні після втручання Трампа
15 травня, СтамбулПереговори Умерова з делегацією РФ; Росія висуває «5 вимог»Ніякого перемир’я, водночас домовленість про обмін полоненими 
17 травняFT повідомляє про відмову Путіна обговорювати 22 пунктиКремль робить ставку на «війну виснаження» 

Що містить «22 пункти Келлога»

  1. Всеосяжне припинення вогню й 30-кілометрова демілітаризована зона.
  2. Територіальні компроміси
    • Де-юре визнання Криму за РФ з боку США (не України).
    • Де-факто — контроль РФ над частинами Донеччини, Луганщини, Запоріжжя й Херсонщини.
    • Україна повертає Харківську обл.; США допомагають взяти під контроль ЗАЕС.
  3. Безпекові гарантії від «коаліції держав» без членства в НАТО, але без обмежень чисельності Сил оборони.
  4. Економіка: поступове зняття американських санкцій із РФ, компенсації Києву за рахунок заморожених активів.
  5. Гуманітарний блок: повернення депортованих дітей і «всіх-на-всіх» обмін полоненими.

План навмисно обходить питання суверенітету України над окупованими територіями, переносить фокус на гарантії й інвестиції, але фактично закріплює російські завоювання. 


Російські «червоні лінії» зі Стамбула

  • Нейтральний статус України та заборона іноземних баз.
  • Відмова від репарацій і взаємне зняття фінансових претензій.
  • Юридичне визнання Криму й чотирьох областей як частини РФ.
  • Виведення ЗСУ за адмінмежі «5 регіонів».
  • «Захист прав меншин» — давня теза роспропаганди для тиску на гуманітарний порядок денний. 

Головні розбіжності

ТемаПлан ВіткоффаПозиція РФПозиція України
КримДе-юре за РФ (лише США)Повне міжнародне визнанняДеокупація
Донбас, Херсон, ЗапоріжжяДе-факто за РФДе-юре та де-факто за РФДеокупація
НАТОde facto стопПовна заборонаДвері відчинені
СанкціїПоступове зняттяНегайне зняттяЗбереження до повного виведення військ
РепараціїЗаморожені активи РФ → УкраїнаВідмова від репараційПріоритетне питання

Чому Путін зараз не зацікавлений

«У нас достатньо сил і засобів, щоб довести почате в 2022 році до логічного завершення з потрібним для Росії результатом» — Володимир Путін (18 травня) 

Кремль продовжує сподіватися на виснаження України, відсутність консенсусу на Заході та «вікно» для ревізіоністських цілей у 2025-2026 рр. План Віткоффа не дає йому гарантій скасування всіх санкцій і не закріплює контроль над південно-східним коридором до Одеси.


Мотивація Білого дому

  1. Електоральний цикл США: Трампові потрібна демонстративна «угода», яка виглядатиме як «мир за 100 днів».
  2. Стримування Китаю: вивільнення ресурсів від європейського театру.
  3. Скорочення витрат: підґрунтя ізоляціоністської риторики MAGA.

Своєю чергою, ЄС побоюється взяти на себе всі витрати на безпеку та відбудову, якщо Вашингтон «зніме руки» з українського питання. 


Сценарії на найближчі 12 місяців

СценарійУмовиІмовірністьНаслідки
a) «Трампів мир»Київ і Москва погоджуються на рамку ВіткоффаНизькаВнутрішньополітична криза в Україні, часткова нормалізація РФ-США
b) «Застиглий фронт»Перемир’я, лінія фронту зберігаєтьсяСередняКорейський сценарій, санкції залишаються, РФ реінвестує в армію
**c) ЕскалаціяЗрив переговорів, мобілізаційна спіраль у РФСередня-високаЗбільшення ударів по інфраструктурі, тиск на ЄС
d) «Довгий шлях»Поєднання локальних перемир’їв і переговорного треку під егідою ООН/ЄССередняПроксі-війна з поступовим вибудовуванням нової архітектури безпеки в Європі

Editor’s Insight

  • Києву варто концептуально розділити воєнну та політичну частину переговорів. Визнання окупації в будь-якій формі сьогодні створює прецедент для Китаю в Азії й підриває Pacta sunt servanda у міжнародному праві.
  • Вашингтону потрібна гнучка, але публічна дорожня карта: які санкції, які гарантії, який механізм верифікації. Інакше план сприймається як «дорожня карта капітуляції».
  • Брюсселю слід підготуватися до ролі головного платника за відбудову, навіть якщо Трамп змінить курс. Питання про заморожені активи може стати точкою єдності.
  • Москві нинішня тактика «time is on our side» працює, поки глобальний Південь не бачить консолідованого Заходу. Зламати це може лише реальна загроза посилених санкцій на енергетику й обмеження вторинних маршрутів постачання.

Ключовий тренд— багатошарові мирні ініціативи дедалі менше про Україну й дедалі більше про перерозподіл глобальної сили.


Прогноз

У короткій перспективі (до осені 2025 р.) будь-який «мирний пакет» без чіткої відповіді на питання суверенітету та санкцій буде відкладений. У середній (1-2 роки) — вірогідний перехід до «двошвидкісного мирного процесу»: технічні домовленості (обмін полоненими, зерновий експорт) плюс затяжні консультації щодо статусу тимчасово окупованих територій.


Підготовлено Олексієм Мацукою для постійної рубрики “Kyiv Inside”.

Обговорити цю тему з ШІ-асистентом
Постав уточнюючі запитання, попроси контекст чи суміжні матеріали — асистент відповість за цим матеріалом.
Запитати ШІ →

ВАРТО УВАГИ