Двері квартири в Києві відчинили вранці дев’ятого липня, і те, що сталося за ними далі, компанія «Українська бронетехніка» описала одним словом — побиття: першого заступника директора Максима Полив’яного, за заявою підприємства, побили просто у власному помешканні, після чого чоловік опинився в лікарні з численними тілесними ушкодженнями та струсом мозку. Служба безпеки заперечила застосування фізичної сили. Між цими двома реченнями — офіційною заявою компанії і офіційним запереченням відомства — і розгортається вся історія, яку варто читати як довгий ряд деталей, що одна за одною складаються в образ держави: зняті зі зброї заводські шильдики, нанесені поверх них нові дати, підписаний в Анкарі документ про ліцензію на виробництво «Патріотів», прес-реліз про відсутність насильства, лікарняна палата, конвеєр за сотні кілометрів звідти, де фронт чекає на боєприпаси, які на папері вже нібито існують.
Справа про гранатомети
Формальний привід обшуків — кримінальне провадження щодо постачання протитанкових гранатометів РПГ-75М за контрактом між Агентством оборонних закупівель і приватним підприємством на суму близько 637 мільйонів гривень за 6 тисяч одиниць. За версією слідства, замовник мав отримати нову зброю виробництва 2024–2026 років, а одна з військових частин фактично отримала гранатомети, вироблені ще в 1980-х: після зняття нових шильдиків на компонентах виявили маркування 1986–1988 років. СБУ та Офіс генерального прокурора провели тринадцять обшуків — на Агентстві оборонних закупівель, на самому підприємстві та за місцем проживання причетних осіб.
Компанія цю версію заперечує. Директор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас заявив, що підприємство не отримувало жодних претензій чи запитів щодо якості поставленої зброї, і назвав дії правоохоронців незаконними, а обшук — супроводжуваним фразами на кшталт «на коліна». Підприємство звернулося до Офісу генерального прокурора з вимогою перевірити підстави відкриття справи та дії співробітників СБУ під час обшуку. Жодна зі сторін поки не надала документів, які закривали б питання остаточно: слідство наполягає на факті перемаркування, компанія — на відсутності офіційних претензій і на незаконності самого силового заходу.
Тиск, який став системою
Історія з гранатометами не поодинока. Бізнес-омбудсмен України публічно говорив про тиск керівництва обласних управлінь СБУ на підприємців, а ділові видання ще раніше фіксували почастішання обшуків у стилі «маски-шоу» від СБУ, Нацполіції та Бюро економічної безпеки. Причина, на яку вказують і депутати профільних комітетів, і самі підприємці, — незавершена реформа, яка мала до першого кварталу 2026 року передати економічну підслідність від СБУ іншим органам: поки цього не сталося, служба безпеки зберігає широкі повноваження втручатися в господарську діяльність під приводом контррозвідувальних інтересів. Один із нардепів формулює це так: детінізацію економіки правоохоронці розуміють по-своєму й під цим приводом тиснуть на бізнес узагалі — незалежно від того, оборонне це підприємство чи ні.
«Українська бронетехніка» в цьому контексті — не випадкова мішень, а один із найбільших приватних гравців оборонно-промислового комплексу, виробник бронемашин «Варта» та «Новатор», який у перші місяці великої війни попри втрату частини потужностей і мобілізацію третини команди наростив виторг у понад сто разів. Саме такі підприємства держава публічно називає опорою фронту — і саме до їхніх керівників силовики цього тижня прийшли вранці додому.
Той самий тиждень: Анкара
Поки в Києві розгорталася ця історія, у турецькій Анкарі завершувався саміт НАТО, на якому Дональд Трамп і Володимир Зеленський провели переговори з помітно теплішою, ніж раніше, тональністю. За підсумками зустрічі Сполучені Штати погодилися надати Україні ліцензію на власне виробництво зенітних комплексів Patriot, союзники підтвердили пакет оборонної допомоги на рівні 80 мільярдів доларів на 2026 рік, а Трамп заявив, що врегулювання війни, за його відчуттям, «ближче, ніж багато хто вважає». Ця новина подавалася — і цілком заслужено — як дипломатичний успіх української сторони.
Але саме тут і проявляється невідповідність масштабу. Поки Україна на найвищому міжнародному рівні демонструє образ держави, якій довіряють технологію виробництва найскладнішої протиповітряної системи світу, усередині країни та сама держава силовим шляхом з’ясовує стосунки з виробником, який реально випускає техніку для фронту — і робить це через справу про зброю, що носить на собі чужі, перебиті дати. Ліцензія на «Патріот» — символ довіри на папері, підписаної в Анкарі; перемарковані гранатомети — символ недовіри, знятої зі складу десь у 1980-х. Обидва документи однаково реальні, і обидва однаково нічого не гарантують без перевірки того, що ховається під етикеткою.
Ні провина конкретних осіб, ні законність дій СБУ під час обшуку поки не встановлені — це питання для розслідування Офісу генерального прокурора, а не для публічних висновків. Але сама одночасність двох подій — тріумфальної ліцензії в Анкарі та силового обшуку в Києві — варта фіксації окремо від того, хто в підсумку виявиться правим у справі про гранатомети. Держава, що веде війну, живе одразу у двох реєстрах: у реєстрі великих дипломатичних жестів і в реєстрі дрібних, буквальних деталей — шильдиків, дат, синців, — з яких, власне, і складається питання, наскільки нове насправді те, що видається за нове.
Джерела
- ZN.ua — Українська бронетехніка заявила про обшуки СБУ та тиск на компанію
- Interfax-Ukraine — заявила про побиття заступника директора під час обшуку
- LB.ua — компанія заявила про побиття, СБУ відповіла
- Militarnyi — справа стосується поставки РПГ-75М
- Forbes.ua — обшуки в одній із найбільших приватних ОПК-компаній
- TSN.ua — СБУ пояснила справу про гранатомети та збитки 318,5 млн грн
- Forbes.ua — тиск на бізнес, обшуки у стилі «маски-шоу»
- NPR — Trump wraps NATO summit after meeting Zelenskyy
- Kyiv Independent — NATO summit hands Ukraine a win
- Forbes.ua — «Українська бронетехніка» збільшила дохід у понад сто разів
