8 липня в базі «Миротворець» з’явилася чергова картка: прізвище, дата народження — 26 січня 1980 року, посада — голова Канцелярії президента Польщі, і поруч формулювання, заради якого картку й завели, — «антиукраїнський пропагандист». Людину звати Збіґнєв Богуцький, і до реєстру він потрапив не за постріл, не за наказ і не за перетнутий кордон, а за словосполучення «Східна Малопольща», яким публічно назвав Львівську, Тернопільську та Івано-Франківську області. Картка — це і є та сама конкретна деталь, з якої варто починати, бо вона, а не заяви й не комюніке, найточніше показує, у якому жанрі відбувається нинішній конфлікт.
Ця картка стає в один ряд із відкликаним у Володимира Зеленського орденом Білого Орла, з поверненими назад до Варшави хрестами Андрія Сибіги, Кирила Буданова й посла Василя Боднара, з указом №440/2026, яким окремому центру спецоперацій присвоїли почесне найменування «імені Героїв УПА», зі словом, витягнутим із міжвоєнної карти 1918–1939 років, і з проєктом резолюції, яку польські євродепутати намагаються провести через Європарламент, — і весь цей ряд паперів, нагород, найменувань та записів у реєстрі, накопичений за неповний місяць, доводить головне: сторони воюють не територією і не аргументом, а інвентарем відзнак, з яких одні надають, а інші відбирають.
Місяць, який писався указами, орденами й картками
Хронологію цього загострення легко відновити за офіційними жестами, кожен з яких лишив по собі документ. Спусковим гачком став указ Зеленського №440/2026 від 26 травня, яким Окремому центру спеціальних операцій «Північ» надали почесну назву на честь Героїв УПА; це рішення в Польщі прочитали крізь призму Волині, і 19 червня президент Кароль Навроцький позбавив Зеленського ордена Білого Орла — найвищої польської відзнаки, врученої українському президентові ще 2023 року тодішнім главою держави Анджеєм Дудою.
Відповідь Києва теж була відповіддю в тій самій валюті: міністр закордонних справ Андрій Сибіга оголосив, що повертає Командорський хрест із зіркою ордена «За заслуги перед Республікою Польща», отриманий 2022 року, назвавши рішення Навроцького стратегічною помилкою, вигідною лише Росії; за ним свої нагороди повернули керівник Офісу президента Кирило Буданов і посол України в Польщі Василь Боднар. Скандал Україна–Польща 2026 року розгортався не на переговорному столі й не на кордоні, а в наградних відомостях: одна сторона викреслювала ім’я зі списку кавалерів, інша демонстративно поверталася до того самого списку, щоб самій себе з нього вилучити.
Слово, витягнуте з міжвоєнної карти
Найгостріший епізод дав термін. Голова Канцелярії Навроцького Збіґнєв Богуцький, коментуючи ухвалення в Україні рішення про Національний пантеон, назвав захід країни «Східною Малопольщею» й додав, що прославлення діячів, причетних до злочинів «на Волині й у Східній Малопольщі», — це не шлях до цивілізованого світу та спільних європейських цінностей. Термін «Східна Малопольща» офіційно вживала польська адміністрація міжвоєнного періоду 1918–1939 років для західноукраїнських земель у складі Другої Речі Посполитої, витісняючи з ужитку назви «Західна Україна» та «Східна Галичина».
Українські медіа й дипломати відреагували на «Східну Малопольщу» саме як на слово з чужого атласу — як на спробу повернути в обіг лексику, у якій ці області є не українськими регіонами, а окраїною іншої держави; звідси й картка в «Миротворці», де серед підстав вказали посягання на територіальну цілісність і розпалювання ворожнечі. Богуцький, дізнавшись про внесення, від формулювання не відмовився й повторив свою тезу, наголосивши, що це не змінює його підтримки українців, які потерпають від російської агресії, — і цим замкнув коло, у якому обидві сторони фіксують позицію не діями, а записами.
Костянтинівка, яка не зрушила ні на метр
Поки Київ і Варшава обмінювалися відзнаками й записами, найгарячіший відрізок фронту жив за власним, ніяк не пов’язаним із цим календарем. У ці самі дні початку липня Сили оборони втримували ключові позиції в Костянтинівці — місті, яке російське командування зробило головною ціллю літньої кампанії й до якого підтягувало додаткові штурмові підрозділи та операторів дронів; за зведеннями, оборонці відбивали по кілька штурмів на добу, скаржачись при цьому на брак особового складу, боєприпасів і безпілотників. Жодна повернена нагорода й жодна нова картка в реєстрі не додали цим підрозділам ані снаряда, ані людини, і жоден указ про почесне найменування не зрушив лінію зіткнення ні на метр.
Це і є та точка, у якій державоцентричне прочитання починає буксувати: історія країни в ці тижні нібито писалася у Варшаві й Києві, а історія конкретного міста на Донеччині писалася зовсім іншими руками й за іншими правилами, і ці два літописі майже не перетинаються.
Не сварка сусідів, а хроніка реєстру
Мейнстрім сприймає цей сюжет як епізод українсько-польських відносин — як дипломатичну кризу, розрив, привід для радості Москви. Але якщо придивитися до самої фактури, подія належить не хроніці відносин двох держав, а хроніці списку як форми політичного мовлення: епосі, у якій головним інструментом стає не заява й не рішення, а внесення до реєстру та викреслення з нього. Орден Білого Орла, знятий із Зеленського, і картка Богуцького в «Миротворці» — це той самий жест, виконаний із двох боків: замість аргументу — запис, замість дії — відмітка навпроти прізвища.
Перевертається саме масштаб. Те, що подають як велике зіткнення двох націй навколо пам’яті, насправді є дрібним за наслідками, але показовим за формою обміном інвентарними позначками, і сила його — не в тому, що він щось змінює на карті, а в тому, що він майже нічого не змінює, крім вмісту кількох архівів та баз.
Тому й висновок не про те, хто має рацію у спорі про Волинь чи про Пантеон, а про те, що політика двох союзних держав дедалі частіше зводиться до редагування списків — нагородних, санкційних, «миротворчих», — і що читати таку політику треба не за пресрелізами, а за тим, чиє прізвище цього тижня додали, а чиє викреслили. Картка Богуцького важлива тим, що вона про нас: про звичку відповідати на слово карткою, а на орден — поверненим орденом, поки на відстані кількох сотень кілометрів триває війна, яку жоден реєстр не веде.
Джерела
- UAPress: Збігнєв Богуцький потрапив до «Миротворця»
- УНІАН: Богуцького внесли до бази «Миротворець»
- TSN: у Навроцького назвали захід України «Східною Малопольщею»
- Суспільне: Навроцький позбавив Зеленського ордена Білого Орла
- Європейська правда: Буданов повертає нагороду від Польщі
- Суспільне Донбас: Сили оборони утримують позиції в Костянтинівці
