Виступ Кирила Буданова на Kyiv Stratcom Forum став значно більшим, ніж набір оцінок про стан Росії чи черговий коментар щодо інформаційної війни. По суті, голова ОПУ сформулював елементи нової української стратегічної доктрини – доктрини довгої війни, де фронт проходить не лише по лінії окопів, а й через історію, психологію, ідентичність та контроль над майбутнім.
Особливо важливо, що Буданов говорив не мовою ситуативної політики, а мовою історичних циклів і цивілізаційного конфлікту. Саме тому його тези варто аналізувати не як набір інформаційних меседжів, а як спробу пояснити українському суспільству нову природу війни.
Про деградацію російських цілей та адаптацію до поразок
“Плине час і під впливом реальності, для них неприємної реальності, з якою вони стикаються, їм приходиться знаходити відповіді для свого суспільства. І кожного разу ця планка понижується… Зараз це трансформується в ‘Донбас будь-якою ціною’, а десь тиждень тому з’явився новий наратив — Україна має бути без’ядерна держава і не вступати в альянси. Це вже нова мета.”
Російське керівництво усвідомило неможливість військового знищення чи повного захоплення України. Буданов фіксує поетапну деградацію цілей: від фізичного захоплення Києва до абстрактних політичних вимог (позаблоковість). Це свідчить про те, що пропагандистська машина РФ зараз працює на те, щоб “продати” своєму населенню будь-який, навіть мінімальний результат як велику перемогу.
Про прірву між елітою РФ та “зазомбованим” населенням
“Верхівка — там, на жаль для нас, не дурні люди. Вони живуть в світі цифр, графіків і економічних прогнозів, геополітичних прогнозів. Всі ці прогнози невтішно виглядають для них, тому там особливого оптимізму нема. А суспільство — живе телевізором, яке створює для них ця верхівка.”
Буданов руйнує міф про те, що керівництво РФ повністю відірване від реальності і вірить у власну пропаганду. Навпаки: вони бачать реальний стан справ в економіці та політиці і розуміють фатальність свого становища. Ілюзія всемогутності створюється виключно для утримання контролю над масами, щоб не допустити внутрішнього бунту.
Про справжню мету “цифрового гетто” в Росії
“Це системна підготовка суспільства для прийняття серйозних рішень. Це підготовка до рішень, які на думку верхівки РФ можуть бути не особливо популярними і не зовсім зрозумілими. Тому треба відімкнути всі інші шляхи отримання інформації і переводити всіх на офіційну позицію.”
Блокування WhatsApp та інших західних сервісів часто пояснюють бажанням ускладнити роботу українським спецслужбам. Буданов же виділяє іншу, значно глобальнішу причину: влада РФ готується до кроків, які викличуть обурення (нова хвиля мобілізації, непопулярні економічні заходи чи політичні поступки). Щоб утримати стабільність під час цих рішень, росіян заздалегідь заганяють у глухий інформаційний вакуум, де існує лише “правильна” державна думка.
Про анатомію когнітивної зброї та правило “40 діб”
“Свідомість людини працює дуже цікаво… Не більше ніж 40 діб потрібно для того, щоб будь-яка людина повірила в будь-яку думку. От в чому вся проблема: якщо ви будете плюс-мінус 40 днів якийсь посил давати, він зайде і осяде дуже глибоко в свідомості людини. Що з цим далі робити — це вже інше питання.”
Це ключове пояснення того, як працює російське ІПСО. Ворог не просто генерує фейки, він використовує базові вразливості людської психіки. Якщо системно “бити” в одну больову точку (наприклад, мігранти, внутрішні чвари, недовіра до командування) більше місяця, навіть критично налаштовані люди починають сумніватися. Це попередження для українців про те, як важливо розпізнавати тривалі інформаційні кампанії.
Про реалії окупації та соціологію спротиву
“Категорія, яку можна було б назвати ультрапатріотами… вона завжди коливається від 7 до 11% в залежності від території і обставин. Більше 80%, на жаль, це люди, яким, як казав класик, ‘однаково’ і індиферентно… Але допоки звільнення нема, будь-який прояв спротиву — це зв’язок з ідентичністю, з державою, історією та культурою. Без цього буде просто повна колонізація.”
Буданов відкрито і без зайвого романтизму говорить про поведінку людей в окупації. Переважна більшість завжди адаптується до умов виживання і є пасивною. Проте саме активна меншість (ті самі 7-11%), яка продовжує зав’язувати жовті стрічки чи ігнорувати російські паспорти, є запобіжником проти того, щоб територія ментально стала “російською”.
Про відновлення історичної справедливості
“Що таке визволення Русі? Русь — це Україна, це набагато більше, і Україна є батьківщиною всього того, навіть того, з чим ми боремось. В чому проблема: ми віддали велику частину своєї історії добровільно віддали, а ті її приватизували. Це ми є Русь, і ми маємо над ними всіми панувати. Ще прийдуть часи.”
Війна йде не лише за кілометри територій, а й за право бути суб’єктом історії. Росія століттями вибудовувала свою імперську ідентичність на вкраденій історії Києва. Буданов формулює фундаментальну мету: Україна має не просто відбитися від ворога, а повернути собі статус центру східнослов’янської цивілізації, позбавивши Москву її головного історичного міфу.
Виступ Буданова є спробою пояснити українцям, що війна буде довгою, що головний фронт переходить у сферу свідомості, що Росія адаптується до поразки, Україна повинна навчитися воювати не лише армією, а сенсами і що після війни почнеться ще важчий етап – боротьба за право визначати історію регіону.
Найамбітніша теза Буданова полягає у припущенні, що Україна може вперше за кілька століть перестати бути периферією чужих імперських проєктів і стати самостійним центром сили. Саме навколо цього сьогодні і точиться справжня війна.
