Переговори у Женеві 23–24 листопада 2025 року можуть увійти до новітньої історії як переломний момент. Це мить, коли дипломатія вперше за тривалий час отримала реальний шанс вплинути на перебіг російсько-української війни.
Хоча фінальних підписів ще немає, саме у Швейцарії сторони перейшли від гучних заяв до конкретики. Ключовий результат — мирний план скоротився з 28 до 19 пунктів. Це стало сигналом: процес розблоковано, а документ, який раніше був неприйнятним для Києва, почали змінювати.
Мирний план Трампа: від тиску до компромісу
Підготовка до зустрічі стартувала заздалегідь. Візит до Києва представника США Дена Дрісколла ознаменував спробу адміністрації Трампа оформити так звану “велику угоду”. Проте початковий проєкт мирної угоди викликав шквал критики: він загрожував послабленням обороноздатності України та фіксацією вигідного для РФ результату.
Українська сторона домоглася перегляду документа ще до початку женевського раунду. Женева стала “лабораторією”, де формувалися контури майбутньої безпеки. Залучення Франції, Німеччини та Великобританії перетворило двосторонній тиск США на трикутник партнерства:
- США — ініціатор переговорів;
- Україна — бенефіціар рішень;
- Європа — гарант стабільності.
Ключові розбіжності: території та вступ до НАТО
Переговори Україна — Росія (через посередників) та діалог із партнерами були складними. Процес ледь не зірвався через питання територій та майбутнього статусу України. Головний камінь спотикання — вступ України до НАТО та гарантії безпеки.
Врегулювати кризу вдалося завдяки втручанню Андрія Єрмака та Марко Рубіо. Після цього дискусія перейшла у конструктивне русло.
У результаті оновлений рамковий документ позбувся найбільш токсичних пунктів:
- Відкинуто ідею масштабного скорочення української армії.
- Прибрано вимогу про відмову від курсу на НАТО.
- Виключено односторонні територіальні поступки.
Це відповідає позиції Києва: закінчення війни неможливе на умовах капітуляції.
Умови миру: гарантії безпеки та позиція Європи
Американська сторона зберегла структуру “взаємної умовності”: зняття санкцій з Росії можливе лише в обмін на реальні кроки.
Своєю чергою, українська делегація наголошує на таких пріоритетах:
- Захист критичної інфраструктури.
- Недоторканність енергетичних об’єктів.
- Реальні гарантії безпеки від повторної агресії.
Паралельно Європа представила свій альтернативний план із 24 пунктів. Він більш жорсткий до Москви та передбачає використання заморожених російських активів для відбудови України.
Реакція Росії та прогнози експертів
Позиція Кремля залишається маніпулятивною. Москва намагається тиснути на Київ ситуацією на фронті, заявляючи про “скорочення простору для маневру”. Проте Захід наполягає: будь-які домовленості мають базуватися на суверенітеті України.
Експерти називають результати Женеви тактичним проривом, але не стратегічною перемогою. Попереду — зустріч Зеленського і Трампа та, ймовірно, найскладніший етап — прямі перемовини з РФ.
Женевські переговори довели: Україна — не пасивний спостерігач, а суб’єкт, який формує порядок денний. Чи стане цей процес шляхом до сталого миру, залежить від єдності Заходу та готовності світу стримати російський реваншизм.
