Чи змінить Американо-український фонд надр хід війни? Аналіз ролі США в економіці, безпеці та майбутньому України.
Американо-українська угода про інвестиційний фонд, щойно ратифікована Верховною Радою, відкриває нову сторінку у грі великої геополітики і ця сторінка, на відміну від багатьох інших, написана не зброєю, а грішми. Це серйозний сигнал. Сигнал, що США готові перетворити свою участь в українських справах на структурну присутність, а не на тимчасовий експеримент.
І хоча перші сто днів Дональда Трампа на другому президентському терміні розчарували тих, хто сподівався на швидке завершення війни, економічний вимір став тим компромісом, який дозволяє американській адміністрації зберегти вплив, не втрачаючи обличчя. Запропонована Кітом Келлогом демілітаризована 30-кілометрова зона уздовж лінії фронту, що передбачає відведення військ на 15 км з обох боків, є лише прологом. Реальна драма розгортається навколо надр — тих самих, що завжди були одним із головних активів України, але водночас джерелом політичної турбулентності.
Угода чітко зафіксувала правила гри: американські компанії не отримають жодних преференцій у доступі до українських ресурсів. Це важливий момент, бо одна з головних критик на адресу угоди полягала у страхах щодо колоніального сценарію. Пряме відтворення директиви 94/22 ЄС у тексті договору свідчення того, що Україна намагається не тільки втримати баланс між США та Європою, а й показати, що її євроінтеграційний трек не є декоративним. Як підкреслив заступник міністра економіки Тарас Качка, фонд має право інвестувати лише в ті компанії, які вже отримали ліцензії на видобуток у результаті відкритого аукціону, і не більше. Це наче запобіжник у моторі: якщо його прибрати, двигун може розірватися під тиском, але якщо залишити, то є шанс, що машина доїде далеко.
Водночас ілюзій плекати не варто. Угода безстрокова, але кожні десять років вона переглядатиметься, що означає можливість як оновлення, так і згортання партнерства. Перші внески України й США є «уявними», а саме символічними, але насправді справжня гра почнеться тоді, коли американська сторона почне робити реальні фінансові вливання, а Україна акумулювати рентні доходи. Ключова інтрига в тому чи стане фонд лише витонченим інструментом повернення американських грошей, вкладених за останні роки у військову допомогу, чи справжнім механізмом модернізації української економіки.
Ця угода — тест для внутрішньої політики України. З одного боку, вона дає шанс на швидкий економічний ривок. З іншого ставить перед українським політикумом питання про те, чи готові вони жити в режимі прозорості, необхідному для залучення приватних інвесторів, не тільки американських, а й європейських, японських, корейських. Парадоксально, але підписаний документ фактично створює умови, коли залучення США до відновлення України стає одночасно і стримувальним фактором для Росії, і каталізатором змін усередині самої України.
Демілітаризована зона, про яку говорить Келлог, і фонд надр — це два боки однієї медалі. Вони працюють у тандемі. Без паузи на фронті інвестиційна історія ризикує згоріти ще на злітній смузі. Але без великої економічної гри будь-який «мирний план» залишається декларацією без змісту. Трампова адміністрація, всупереч власній репутації, намагається зіграти в довгу гру, не обмежуючись гучними гаслами. І Україні доведеться навчитися жити у світі, де підтримка Заходу вже не вимірюється лише «Джавелінами» і «Петріотами», а дедалі більше — контрактами, угодами, інвестиційними портфелями.
Попереду ще багато ризиків. Від асиметрії інвестицій до затримок із ухваленням регуляторних рішень. Від політичних маніпуляцій навколо прав першої відмови фонду до можливого перетворення 30-кілометрової зони на «сіру територію» контрабанди. Але головне питання – чи вистачить у Києва й Вашингтона політичної волі довести почате до фіналу, у якому Україна залишиться не просто бенефіціаром допомоги, а повноправним учасником великої гри.
У цьому сенсі підписана угода не просто документ, а карта нового бою. І від того, хто нею скористається ефективніше, залежатиме і економічне майбутнє України, і конфігурація безпеки у всьому регіоні.
Олексій Мацука
