Осінь 2026 року стала точкою, у якій втома українців від влади вперше почала конвертуватися в конкретні цифри соціології. Корупційні скандали навколо Офісу Президента, обвал рейтингу «Слуги народу» та стрімкий підйом нових політичних проєктів свідчать про те, що політична мапа країни перекроюється ще до того, як відбудуться перші повоєнні вибори.
Корупція обганяє агресію в переліку загроз
Найпоказовіший маркер суспільних настроїв — зміщення самого сприйняття загроз. За квітневим опитуванням, на яке звертається Carnegie Endowment, 54% українців вважають корупцію більшою загрозою, ніж військова агресія Росії, і лише 39% дотримуються протилежної думки. Ще два роки тому таке співвідношення виглядало б неможливим: зовнішній ворог традиційно консолідував суспільство й відсував внутрішні проблеми на другий план.
Каталізатором цього зсуву стала серія гучних викриттів. Витік записів вказав на ймовірний вплив організованих злочинних угруповань на Міністерство юстиції, судову систему та «Sense Bank» — зі схемами відмивання коштів і рейдерськими захопленнями компаній за підробленими документами. За результатами розслідувань під арешт із заставами від 7 до 30 млн грн потрапили високопосадовці, зокрема заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра. Скандал ударив не по периферії влади, а по її ядру — і саме це визначає його політичну вагу.
Рейтинговий обвал «партії влади»
Динаміка соціології фіксує пряму реакцію виборця. За даними Active Group спільно з виданням «Політарена» (збір даних — 22 серпня 2026 року), партія Зеленського просіла з 10,4% у грудні 2025-го до 7,1% у серпні 2026-го. Для політичної сили, яка ще два роки тому мала конституційну більшість у парламенті, це драматичне падіння.
Показово й інше: чинна коаліція, за оцінками аналітиків, сьогодні відповідала б лише близько 23,6% мандатів — тобто гарантовано втратила б монобільшість, якби вибори відбулися зараз. Журнал Foreign Policy у матеріалі під характерним заголовком «Is Ukraine Turning on Zelensky?» прямо констатує: після понад семи років при владі та серії скандалів навколо команди президент, схоже, втратив колишню беззастережну підтримку суспільства.
Запит на нові обличчя: Залужний, Федоров і «неіснуючі» партії
Вакуум довіри миттєво заповнюють альтернативи. Лідером електоральних симпатій стабільно виступає Валерій Залужний — залежно від методики опитування його підтримка коливається від 11,5% до 19%. «Європейська солідарність» Петра Порошенка тримається на рівні близько 10,5%.
Але найцікавіший сигнал — не в лідерах, а в темпах. Партія Михайла Федорова за три місяці зросла з 3,8% до 9,8%, вискочивши на третє місце. Це найшвидша динаміка на полі, і вона вказує на попит саме на «технократичне», позасистемне обличчя. Симптоматично, що три партійні проєкти, яких формально ще не існує, разом набирають близько 28,7% — майже третину голосів. Виборець готовий підтримати навіть те, що поки не має ані статуту, ані списків, аби лише це не асоціювалося з чинною владою.
Чому це важливо вже зараз
Формально вибори в Україні неможливі, доки діє воєнний стан, і найближчим часом їх ніхто не оголошує. Але політична конкуренція вже перемістилася в довиборчу фазу. Три фактори роблять осінь 2026-го переломною:
- Зовнішній контур. На тлі розмов про можливе відновлення переговорів за посередництва США (візити спецпосланців до Москви й Києва анонсовані на кінець вересня) питання «хто вестиме країну після завершення активної фази війни» перестає бути теоретичним.
- Легітимність влади. Що глибшає розрив між рейтингом влади й запитом суспільства, то гострішим стає питання мандата на ухвалення доленосних рішень — від безпекових гарантій до умов миру.
- Нові гравці без «шлейфа». Зростання Федорова та стійкість Залужного показують: аудиторія формує пул альтернатив завчасно, і це створює конкурентне середовище, якого не було з 2019 року.
Висновок
Українська політика виходить із режиму «згуртування навколо прапора» й повертається до нормальної, конфліктної конкуренції — але на тлі війни та безпрецедентного запиту на чесність влади. Корупційні скандали більше не сходять акторам з рук, а рейтинги реагують миттєво. Головна інтрига найближчих місяців — чи встигне чинна команда відновити довіру, чи політичний простір остаточно перейде до нових облич ще до першого повоєнного голосування.
Матеріал підготовлено на основі моніторингу українських та західних джерел: Foreign Policy, Carnegie Endowment for International Peace, «Українська правда», Active Group / «Політарена», Censor.net.
