Спочатку був рапорт. 1 червня 2025 року командувач Сухопутних військ генерал Михайло Драпатий подав у відставку – після того як російський удар по 239-му навчальному полігоні забрав, за даними Сухопутних військ, життя щонайменше 20 військових, а понад 60 дістали поранення; генерал написав, що відповідальність лежить на командирі, і пішов. Через 13 місяців, 22 липня 2026 року, той самий Драпатий отримав указ №630/2026 і став Головнокомандувачем усіх Збройних сил України. Зміна командування ЗСУ, про яку цього тижня говорить країна, це насправді історія не про крісла й лампаси, а про один старий підпис під словом «відповідальність».
Табличка на дверях головкома, номер указу в реєстрі президента, дата на рапорті дворічної давнини – з таких дрібниць складаються великі рішення. За один день Володимир Зеленський замінив двох найвищих військових посадовців держави: Головнокомандувача, який пробув на посаді майже два з половиною роки, і начальника Генштабу, який протримався близько 16 місяців. У країні, що воює четвертий рік, найвище військове крісло стає майже таким самим тимчасовим, як міністерські, і це та сама тенденція, яку ми вже розбирали на прикладі кадрових перестановок в уряді.
Зміна командування ЗСУ: три укази одного дня
Хронологія стисла й задокументована. Пізно ввечері 21 липня президент оголосив про майбутнє призначення Драпатого, а вже 22 липня Олександр Сирський підтвердив, що залишає посаду головкома, яку обіймав із лютого 2024 року. Того ж дня на сайті президента з’явилася серія документів: указом №629/2026 звільнено з посади начальника Генштабу генерал-майора Андрія Гнатова, указом №630/2026 Головнокомандувачем призначено Михайла Драпатого, указом №631/2026 Генеральний штаб очолив генерал-майор Ігор Скибюк.
Гнатов, морський піхотинець, очолив Генштаб лише в березні 2025-го. Скибюк – Герой України, колишній командир 80-ї десантно-штурмової бригади, з червня 2025-го обіймав посаду заступника начальника Генштабу, тобто піднявся на щабель усередині тієї ж структури. А Драпатий до призначення командував Об’єднаними силами і повертається на самий верх вертикалі, з якої сам колись зійшов.
Генерал, який одного разу пішов сам
Ось контраст, який робить цю історію більшою за звичайну ротацію. В армії, де відповідальність за втрати рідко доходить до генеральських кабінетів, Драпатий улітку 2025-го зробив рідкісне – пішов сам, не чекаючи ні розслідування, ні звільнення. Радіо «Свобода» у профілі нового головкома нагадує його ж тезу – «армії потрібні зміни». Тоді цей крок читали як кінець кар’єри; сьогодні він виглядає як інвестиція в репутацію, що зрештою окупилася.
Паралельна лінія – вихід Сирського. Його заміну неможливо відірвати від напруженого політичного тла останніх тижнів: відставки міністра оборони, вуличних акцій і суперечок довкола штурмових підрозділів. Ми докладно писали і про протести за Федорова, і про те, як публічно обговорювалася доля головкома. Один генерал повертається на хвилі репутації відповідального; другий іде на тлі накопиченого невдоволення. Дві траєкторії і одна дата на них обох.
Перше мейнстрімне прочитання: заміна командування посеред війни – ознака кризи, хаосу нагорі, поступки вулиці. Друге, дзеркальне: це прояв сили, президент «чистить» вертикаль і ставить своїх. Обидві рамки зручні, бо прості. Але є третя, менш комфортна.
Річ не в тім, слабкий чи сильний цей крок, річ у тім, що простір для маневру звузився настільки, що навіть найвищі військові посади стали інструментом швидкого політичного реагування. Коли крісло головкома змінює власника після двох із половиною років, а Генштабу після шістнадцяти місяців, це означає, що система дедалі частіше гасить напругу кадрами, а не рішеннями. Факт тут один: укази підписані й оприлюднені. Інтерпретація ж – чи це оновлення, чи симптом – належить не нам, а найближчим тижням на фронті.
Можливо, нове командування дасть армії те, чого їй бракувало. Таке пояснення чесно лишити на столі. Але повернімося до рапорта з 1 червня. 13 місяців тому генерал поклав на стіл документ, у якому взяв на себе чужу, здавалося б, провину. Сьогодні на його стіл лягає інший документ – указ №630, що робить його першим військовим країни. Між цими двома аркушами вмістилася вся логіка українського 2026-го: відповідальність тут не кінець кар’єри, а іноді її передумова.
Написав рапорт і зник на рік; отримав указ і повернувся на самий верх. Зміна командування ЗСУ вимірюється тим, чи витримає новий підпис вагу старого.
