Тіньова дипломатія навколо України: хто і де насправді веде переговори про завершення війни

Мирні переговори щодо України офіційно стоять на паузі з лютого 2026 року, але дипломатія не зупинилася, вона пішла в тінь. За останні 72 години стало відомо одразу про три паралельні канали комунікації: таємну зустріч колишніх німецьких і російських посадовців у Баку, півгодинну розмову Лаврова з Рубіо в Манілі та телефонні контакти Зеленського з посланцями Трампа. Цей текст розбирає, хто, де і з яким мандатом говорить про завершення війни і що це означає для суб’єктності України.

Хронологія: 72 години, які показали карту тіньової дипломатії

ДатаПодіяРівень
12–14 липняТаємна зустріч екс-посадовців ФРН і РФ у БакуTrack II (неофіційний)
16 липняКремль: відновлення переговорів найближчим часом малоймовірнеОфіційна риторика
21 липняАлієв у Берліні публічно розкриває факт зустрічі в БакуВикриття
22 липняТелефонна розмова Зеленського з Віткоффом і КушнеромTrack I (офіційний)
22 липняМЗС України: значення бакинської зустрічі «близьке до нуля»Офіційна реакція
23 липняЗустріч Лаврова та Рубіо на полях саміту АСЕАН у МаніліTrack I (міністерський)

Три треки працюють одночасно і лише в одному з них Україна присутня за столом.

Кейс 1. Таємні переговори в Баку: «основна група», про яку ніхто не мав дізнатися

12–14 липня в столиці Азербайджану відбулася закрита зустріч, про яку світ дізнався лише тому, що президент Ільхам Алієв вирішив розкрити її публічно на спільній пресконференції з канцлером Фрідріхом Мерцом у Берліні 21 липня. За словами Алієва, ані Німеччина, ані Росія не повідомили Баку про зустріч: «Дані про авіарейси дозволяють мені стверджувати, що таємна зустріч у Баку справді відбулася».

Склад учасників (за даними західних медіа, зокрема Bild):

  • З німецького боку: Рональд Пофалла, ексглава Відомства федерального канцлера часів Меркель, і Маттіас Платцек, колишній прем’єр Бранденбургу, відомий проросійськими позиціями.
  • З російського боку: Віктор Зубков, експрем’єр РФ і голова ради директорів «Газпрому», та Валерій Фадєєв, голова президентської Ради з прав людини.

Ключова деталь, яка виводить цю історію за межі разового епізоду: за даними німецьких і британських медіа, це щонайменше четверта зустріч цієї «основної групи» емісарів – попередні відбувалися в Баку та Абу-Дабі, починаючи з 2022 року. Тобто йдеться не про спонтанний контакт, а про стійкий, багаторічний неофіційний канал.

Реакції:

  • Мерц категорично відхрестився: «Мені нічого не відомо про таку зустріч». Офіційний Берлін заперечує будь-яку причетність.
  • Алієв, попри роздратування використанням території Азербайджану без відома влади, додав: «Якщо ця зустріч може допомогти завершити війну між Росією та Україною, ми можемо це лише вітати».
  • МЗС України вустами речника Георгія Тихого відповіло з підкресленою зневагою: «Зустріч настільки ж таємна, наскільки й неважлива. Якісь люди, чиї імена практично не гугляться, зустрічаються і про щось говорять. Українська сторона нікого з них ні на що не уповноважувала».

Однак іронія Києва не знімає головного питання: якщо канал діє з 2022 року і пережив чотири раунди, хтось вважає його достатньо цінним, щоб його підтримувати. Радіо Свобода охарактеризувало це явище як «безмежну наївність Німеччини» відсилаючи до давньої традиції німецької «остполітики», яка десятиліттями шукала порозуміння з Москвою через енергетику та неформальні контакти. Персоналії підтверджують цей генетичний зв’язок: Зубков – це «Газпром», Платцек – багаторічний адвокат «розуміння Росії».

Кейс 2. Маніла: Лавров і Рубіо перевіряють, чи живий офіційний трек

23 липня на полях саміту АСЕАН у Манілі відбулася зустріч держсекретаря США Марко Рубіо з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим трохи більше пів години. Це перший міністерський контакт після того, як тристоронні переговори за посередництва Вашингтона зупинилися в лютому.

Позиції сторін за підсумками:

  • Лавров виклав «реальну ситуацію на лінії зіткнення», заявив про «неприпустимість продовження накачування київського режиму зброєю», але підтвердив «готовність Росії до політико-дипломатичного врегулювання». Також він мав намір з’ясувати в Рубіо, що стоїть за словами Трампа про те, що мирна угода «ближча, ніж люди думають».
  • Рубіо зосередився на пошуку шляхів завершення війни та інших сфер потенційної співпраці США і Росії.

Контекст робить цю зустріч радше розвідкою, ніж проривом: за тиждень до неї Кремль устами Пєскова заявив, що не бачить ознак наближення нового раунду мирних переговорів, а Financial Times з посиланням на джерела писала, що Росія навряд чи повернеться до змістовних переговорів до 2027 року – Москва грає в довгу, розраховуючи на виснаження України та втому Заходу.

Кейс 3. Офіційний трек: Зеленський – Віткофф – Кушнер

22 липня, за день до Маніли, президент Зеленський провів телефонну розмову зі спецпредставником Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. Розмова тривала близько 30 хвилин; Зеленський назвав її «хорошою та важливою». Обговорювали шляхи відновлення дипломатії; сторони домовилися «підтримувати тісну взаємодію для подальших консультацій».

Симптоматична деталь: тандем Віткофф–Кушнер – це той самий канал, що з кінця 2025 року веде власний backchannel із Москвою. Тобто навіть офіційний американський трек має «тіньову» складову, і Київ комунікує з посередником, який паралельно говорить із супротивником.

Історичний контекст: тіньові канали цієї війни – це система

Кулуарна дипломатія супроводжує російсько-українську війну від перших тижнів

2022, Білорусь/Стамбул: перший backchannel виник одразу після вторгнення; ключову посередницьку роль у налагодженні контактів відіграв Роман Абрамович.

2022–дотепер, гуманітарний канал: прямий канал для обмінів полоненими, ініційований українською воєнною розвідкою, працює безперервно.

2023, Нью-Йорк: група колишніх високопосадовців нацбезпеки США провела серію таємних зустрічей із наближеними до Кремля росіянами; у квітні 2023-го Лавров особисто кілька годин говорив із цією групою.

2022–2026, Баку/Абу-Дабі: німецько-російська «основна група» – щонайменше чотири зустрічі.

2025–2026: backchannel Віткоффа-Кушнера з Москвою, що згодом легалізувався в офіційний переговорний трек.

    Таємні переговори у форматах track II і track 1.5 – не епізод, а постійна інфраструктура цієї війни. Питання не в тому, чи існує тіньова дипломатія, а в тому, хто контролює порядок денний, який через неї циркулює.

    Три ризики для суб’єктності України

    Нормалізація формули «про Україну без України». Кожна зустріч, де обговорюється завершення війни без української присутності, навіть неофіційна й «неважлива», привчає міжнародне середовище до думки, що параметри миру можуть формуватися деінде. Принцип «Nothing about Ukraine without Ukraine» змінюється не через великі зради, а через накопичення дрібних прецедентів.

    Асиметрія інформації. Москва бере участь у всіх трьох треках (Баку, Маніла, канал Віткоффа); Україна – лише в одному. Це дає Кремлю можливість тестувати різні версії позицій на різних аудиторіях і шукати найслабшу ланку в західній коаліції, якою традиційно є частина німецького істеблішменту.

    Розмивання коаліційної дисципліни. Бакинський епізод ударив передусім по Мерцу: канцлер, який позиціює себе яструбом, змушений виправдовуватися за співвітчизників, що їздять до росіян. Якщо подібні «приватні ініціативи» множитимуться, Москва отримає бажану картинку розколотого Заходу без жодних поступок зі свого боку.

    Водночас є і контраргумент, який маємо зафіксувати: історично саме тіньові канали готували ґрунт для офіційних проривів (від Осло до ірансько-американських контактів в Омані). Зневажлива реакція МЗС правильна тактично (знецінити канал, до якого тебе не покликали), але стратегічно Києву потрібна не лише іронія, а й власна мапа всіх діючих каналів та присутність – пряма чи опосередкована – у кожному з них.

    Мирні переговори щодо України у 2026 році – це айсберг: офіційна пауза на поверхні та інтенсивний рух під водою. Бакинський епізод цінний не своїм змістом (він, імовірно, справді мізерний), а тим, що випадково підсвітив постійну інфраструктуру тіньової дипломатії, що діє з 2022 року: таємні переговори стали не винятком, а паралельною нормою цієї війни. Для України головний висновок звучить так: знецінювати чужі канали недостатньо – треба гарантувати, що жоден із них не перетвориться на місце, де без Києва пишуть чернетку його майбутнього.


    Поширені питання (FAQ)

    Хто зустрічався в Баку 12–14 липня 2026 року?

    Колишні високопосадовці Німеччини (Рональд Пофалла, Маттіас Платцек) і Росії (Віктор Зубков, Валерій Фадєєв). Зустріч не мала офіційного статусу; уряди ФРН і Азербайджану заперечують причетність. Обговорювалися можливі шляхи завершення війни Росії проти України.

    Чи знала Україна про таємні переговори в Баку?

    Ні. МЗС України заявило, що нікого з учасників ні на що не уповноважувало, а значення таких зустрічей для реального мирного процесу «близьке до нуля». Про зустріч публічно розповів президент Азербайджану Ільхам Алієв 21 липня.

    Що таке track II дипломатія?

    Це неофіційні контакти між неурядовими особами або колишніми посадовцями конфліктних сторін для зниження напруги та підготовки ґрунту для офіційних переговорів. У російсько-українській війні такі канали діють із 2022 року – від посередництва Абрамовича до зустрічей у Баку й Абу-Дабі.

    Коли можуть відновитися офіційні мирні переговори щодо України?

    Кремль заявляє, що не бачить перспектив найближчим часом; за даними Financial Times, Росія навряд чи повернеться до змістовних переговорів до 2027 року. Водночас США підтримують контакти: у липні 2026-го відбулися розмова Зеленського з Віткоффом і Кушнером та зустріч Рубіо з Лавровим у Манілі.


    Джерела

    Обговорити цю тему з ШІ-асистентом
    Постав уточнюючі запитання, попроси контекст чи суміжні матеріали — асистент відповість за цим матеріалом.
    Запитати ШІ →

    ВАРТО УВАГИ