Наприкінці минулого тижня ставка воєнного ризику на рейси в українські порти, за оглядом ринку страхових премій AgroReview, підскочила з приблизно 0,3% до близько 3,5% від вартості вантажу, тимчасом як профільний УкрАгроКонсалт фіксує оновлену ставку для вантажів в українських водах на рівні 1% зі знижкою за відсутність збитків. Одна цифра в полісі – і чорноморський зерновий коридор, який два роки був головним доказом того, що Україна вміє торгувати навіть під обстрілами, за кілька днів завмер надійніше, ніж від будь-якої офіційної блокади.
Порожній рейд замість черги суден, призупинений прийом зерна на терміналах, страховий відсоток, що робить рейс збитковим ще до відходу, — з таких дрібниць складається велика зупинка. Історія морського вивозу українського зерна вже знала і «зернову угоду», і її розрив, і тіньові каравани; ми розбирали, як працює морська блокада навпаки проти російського флоту. Але цього разу зброєю проти українського експорту стала не стільки ракета, скільки її наслідок – ціна ризику.
Чорноморський зерновий коридор: хроніка кількох днів
За перші два тижні липня Росія завдала, за підрахунками УкрАгроКонсалту, 23 удари по українських морських портах і 17 атак на цивільні судна. Кульмінацією стало 19 липня: російський удар трьома крилатими ракетами по суховантажу «Golden Leo» під прапором Гвінеї-Бісау неподалік Одеси забрав, за даними Києва, десять життів – про це пишуть Kyiv Independent і галузевий SAFETY4SEA. Судно належало турецькій компанії, серед екіпажу були громадяни Індії та Сирії, 8 людей врятували.
Наслідок настав швидко. Станом на 22–23 липня, як повідомляє «Укрінформ», українським морським коридором за добу не пройшло жодного судна, а контейнерний гігант Maersk призупинив операції в Чорному морі, перенаправивши потоки на румунську Констанцу. Судозаходи до портів Великої Одеси, за оцінкою УкрАгроКонсалту, майже припинилися.
Фрахтові ставки на дрібнотоннажні партії в регіоні просіли: перевезення пшениці з Одеси до Лівану чи Мерсіна, за галузевими оглядами ринку, сповзло приблизно до 27 доларів за тонну. Причина проста й гірка: пропозицій вантажу майже немає, бо возити нікому й нічим. Натомість закупівельні (FOB) ціни на пшеницю та ячмінь у Болгарії й Румунії за тиждень додали близько 5 доларів за тонну – ринок уже закладає дефіцит чорноморського зерна.
Масштаб втрат рахують у мільйонах тонн. За оцінками УкрАгроКонсалту, за найближчі один-два місяці Україна ризикує недовивезти близько 3 мільйонів тонн пшениці та ще до 1 мільйона тонн ячменю й ріпаку. Дунайські порти здатні перебрати близько 2 мільйонів тонн на місяць, залізниця й автотранспорт – ще близько мільйона, але глибоководні термінали Одеси не замінити нічим: саме там формується та валютна виручка, якою країна латає бюджет разом із зовнішнім фінансуванням і прогнозами МВФ.
Мейнстрімне прочитання – «Росія знову шантажує світ голодом»; його озвучив і глава МЗС Андрій Сибіга, за словами якого «Росія тримає світову продовольчу безпеку в заручниках». Це правда, але не вся.
Головний удар завдано не по зерну, а по механізму довіри: коли страховик виставляє ставку воєнного ризику в кілька відсотків, він фактично оголошує порт закритим – тихіше й дешевше за будь-який флот вторгнення. Росії більше не треба топити кожне судно; достатньо зробити рейс настільки ризикованим, щоб його відмовилися страхувати. Факт тут один: премія зросла, судна стали. Хто саме платитиме за цей ризик – трейдер, держава чи кінцевий покупець у Каїрі, – це вже питання не воєнне, а бухгалтерське.
Що це означає
Можливо, це тимчасовий сплеск, і за тиждень-два конвої, ППО портів і дипломатія повернуть судна на рейд – таке пояснення варто лишити на столі. Скликана Україною на 27 липня екстрена сесія Радбезу ООН саме про це. Але повернімося до того рядка в полісі. Ракета руйнує одне судно; страховий відсоток зупиняє їх усі і робить це без вибуху, однією цифрою в котируванні.
Згорів один «Golden Leo» – а на приколі опинився цілий коридор. Бо у сучасній війні найдорожча зброя проти економіки не та, що летить, а та, що перекреслює графу «допустимий ризик».
