11 травня 2026 року в українському інформаційному просторі сталася подія, яку через тиждень коментували виключно у двох регістрах – морального осуду та морального тріумфу. Юлія Мендель, колишня прес-секретарка президента Володимира Зеленського, дала Такеру Карлсону інтерв’ю, у якому одночасно прозвучали тези про наркотики, готовність здати Донбас у Стамбулі-2022, вимогу «пропаганди як у Геббельса» та інші формулювання, які створили ефект публічного інсайду з самого ядра української влади. Окремі фрагменти цього інтерв’ю поширив у себе Анатолій Шарій – у нього вони набрали понад 800 тисяч переглядів за добу. Через добу країна обговорювала не Єрмака, не плівки Міндіча, не рішення ВАКС про арешт ексглави Офісу президента – а Мендель.
Це і є справжній сюжет. Бо корпус із 51 613 повідомлень, який я проаналізував за період з 1 по 22 травня, демонструє не випадковий медійний скандал, а класичну операцію інформаційного нашарування, де саме інтерв’ю – лише детонатор, тоді як вибух забезпечує заздалегідь підготовлена інфраструктура поширення. І діагностувати цей механізм важливіше, ніж вкотре сперечатися про моральні якості однієї людини.
Часова сигнатура
За 72 години – з 11 по 13 травня – українсько-російський інфопростір згенерував 34 554 повідомлення про Мендель. Піковий день, 12 травня, – 20 988 повідомлень і близько 50 мільйонів переглядів. Для порівняння: у попередні десять діб (1–10 травня) сумарно було близько 2,9 тисячі повідомлень. Тобто за добу інтенсивність зросла приблизно в 290 разів.
Природні новинні події так не поводяться. Реальна криза – наприклад, удар по інфраструктурі чи політична відставка дає круту криву зростання, але вона має «передудар»: попередні витоки, чутки, прогнози. Тут передудар відсутній. Маємо мовчання, потім вибух, потім повільний шлейф. Це сигнатура медіапродукту з заздалегідь зведеною дистриб’юційною мережею: пакет цитат нарізаний, канали попереджені, репостова сітка прогріта.
Друге спостереження ще цікавіше. День піку 12 травня збігся не з виходом інтерв’ю Карлсона, який припав ближче до 11 травня, а з обшуками НАБУ в Андрія Єрмака та арештом останнього у ВАКС 14 травня. Іншими словами, кампанія Мендель була синхронізована з найбільшим внутрішньоукраїнським антикорупційним ударом сезону. Це не випадковість: коли вертикаль гойдається, кожен зовнішній поштовх множиться. Той, хто планував публікацію інтерв’ю, мав інформацію про календар українських силовиків – або просто скористався відкритими сигналами щодо справи Міндіча, які доходили до медіапростору з кінця квітня. Як писало Berliner Zeitung у переказі lenta.ru, оприлюднення аудіозаписів стало «потрясінням для президента» – і саме цей мотив одразу підхопила Мендель в інтерв’ю.
Архітектура поширення
Корпус має чітку шарувату структуру. На дні – нейтральні новинні статті російських ЗМІ (3 263 публікації, у яких 88,6 відсотка позначені сентимент-маркером «нейтральний»). Це обгортковий шар: lenta.ru з аудиторією 99,5 мільйона, RT — 93 мільйони, mk.ru — 81 мільйон, vz.ru, tsargrad.tv. Вони задають порядок денний, формулюють «об’єктивний» виклад. Над ним – пости в Telegram (12 813 одиниць, 68 мільйонів переглядів) і відео (750 одиниць, 27 мільйонів переглядів). Це «вогневий шар»: Mash, СОЛОВЬЁВ, Подоляка, Царьов з російського боку; Шарій, Янина Соколовська, Лачен – з україномовного. Над ним – репости (13 717 одиниць), у яких 91,6% – структурні копії, тобто фактично машинна ретрансляція. Зверху – коментарі (20 470 одиниць) з найгіршою тональністю в усьому корпусі: середній sentiment score – 0,340, 37,4% явно негативних.
Кожен шар робить свою роботу. Стаття легітимізує тему («про це пишуть серйозні видання»). Пост емоціоналізує її («наркоман», «Геббельс», «Стамбул»). Репост створює відчуття масовості («це всі обговорюють»). Коментар будує враження консенсусу («всі думають однаково — Зеленський злочинець або Мендель зрадниця»). Жоден шар окремо не працює. Усі разом дають враження природного суспільного збурення, хоча на рівні даних видно, що це збурення сконструйоване.
Найкрасномовніший показник – копіпаст. Один політогляд авторства якогось «Владислава Смірнова» з 12 травня поширений 245 разів – переважно через анонімні Facebook-сторінки та профілі без країни. Віршований мем «Посадив гуцул смереку, а виросла туя» – 195 копій. Публіцистична замальовка «Сьогодні Зеленського валить не Трамп. І не Путін» – 182 копії. Російські одно-в-одно тексти про «Стамбул» і «наркотики» – від 30 до 71 копії (один із найтиражованіших варіантів я зафіксував у пості каналу СОЛОВЬЁВ і його ретрансляції в каналі Апті Алаудінова «АХМАТ»). Це не органічна вірусність. Органічна вірусність дає варіативність формулювань – люди пишуть своїми словами. Тут – копія в копію, з ідентичним абзацуванням.
Розкол як ціль
Кількість дезінформації – 5 680 повідомлень від медіа, які класифіковані як дезінформаційні проєктами rusnya.cc і Detector Media, тобто 11% корпусу.
Інший показник – це структура аудиторної реакції. Позитивна тональність ніде не перевищує 4,1%. Негативна в коментарях – 37,4%. Решта – нейтральна або без оцінки. Це означає, що Мендель не отримала «суспільної підтримки» в жодному сегменті – її використали як подразник, який мобілізує негативні емоції з обох боків. Проросійський сегмент пише: «Мендель — респект, нарешті правда». Проукраїнський сегмент пише: «Мендель — гниле зло, виключити зі Спілки журналістів». А мовчазна більшість сприймає й тих, і тих, і виносить із цього лише одне відчуття – недовіру до всього: до Зеленського, до журналістів, до самого формату «викривального інтерв’ю».
Це і є цільова функція операції. Коли російські державно-афілійовані канали – Mash, Подоляка, «Военкоры Русской Весны»- синхронно поширюють фрагменти інтерв’ю Карлсону, їхня мета посилити загальний фон цинізму. Якщо колишня прес-секретарка вийшла зі словами «наркоман і брехун», то яким принципам можна вірити взагалі? Якщо НАБУ арештовує Єрмака, а вчорашня Мендель з Карлсоном – то ціла вертикаль гнила. Це класична стратегія, яку Пітер Померанцев колись описав у книжці «Nothing Is True and Everything Is Possible». Тут вона працює бездоганно, бо матеріал поставила сама колишня прес-секретарка, а посилили – російські канали.
Український бік: дві слабкості
Я не хочу зводити цей кейс лише до зовнішнього втручання. Українська сторона тут зробила дві структурні помилки, які варто артикулювати.
Перша – реактивний характер відповіді. Заяви МЗС від Андрія Сибіги, поширені через «Українську правду», – це класична спростувальна риторика, яка прийшла на другий-третій день, коли наратив уже встоявся. У цей момент Шарій вже мав 10,3 мільйона переглядів у своєму Telegram-каналі (це майже 10 відсотків усього охоплення корпусу) та понад 1,5 мільйона на YouTube, а топові російські Telegram-канали – тисячі репостів. Спростування після того, як меседж пройшов фазу укорінення, не працює. Потрібна була проактивна комунікація або до інтерв’ю (якщо була розвідувальна інформація про його підготовку), або в перші 4–6 годин після виходу, із власною інтерпретаційною рамкою.
Друга – структурна. В українському інфопросторі дві найвпливовіші точки амплифікації цього наративу – це Анатолій Шарій (формально український громадянин, у грудні 2021 року СБУ повідомила про підозру в держзраді) і Яніна Соколовська (українська журналістка з різко критичною позицією щодо влади). Перше — це питання державної безпеки, яке роками не вирішується. Друга – це питання структури українського медійного ринку, у якому критика влади монополізована кількома гучними голосами, що в моменти кризи перетворюються на мимовільних сюзників навіть тих наративів, які мають іноземне походження. Поки ці дві слабкості не зачинено, кожна наступна «Мендель» буде ефективнішою за попередню. Те, що Юлію Мендель внесли до бази «Миротворця» (про що з ентузіазмом написала RT), – це не рішення проблеми, а її симптом: держава реагує постфактум, символічно, і дає опонентам додатковий привід говорити про «українську цензуру».
Що з цього випливає
Інформаційні війни 2026 року виграються не контр-наративами, а архітектурою. Той, хто володіє інфраструктурою поширення – синхронізованою мережею Telegram-каналів, Facebook-сторінок, дублюючою репост-сіткою, легітимізуючим шаром «нейтральних» статей – той задає темп. Меседж може бути будь-яким: про Мендель, про Єрмака, про переговори, про мобілізацію. Інфраструктура його винесе.
Україна цю інфраструктуру за чотири роки повномасштабної війни не побудувала. Ми досі грудьми реагуємо на чужі публікації, замість того, щоб мати власну швидку петлю «розвідка – виробництво контенту – синхронна публікація – ампліфікація». Не для пропаганди – для оборонної комунікації. Це різні речі: пропаганда переконує в неправді, оборонна комунікація своєчасно дає правду в тій формі і на тій швидкості, у яких аудиторія готова її прийняти.
Без цієї інфраструктури кожне наступне інтерв’ю, кожна наступна «розмова з Карлсоном», кожна наступна «викривальна публікація» діятиме як інтерв’ю Мендель – не тому, що зміст шокує, а тому, що ми приходимо на свою війну з порожніми руками. І коли через тиждень публіка перестає говорити про Мендель – це не наша перемога. Це означає, що інфраструктура вже працює над наступним шаром.
Олексій Мацука — стратегічні комунікації, медіа-менеджмент. Засновник сервісу CensorZero. Колишній директор Українського національного інформаційного агентства Укрінформ.
Аналіз ґрунтується на даних 51 613 повідомлень за період з 1 по 22 травня 2026 року, по платформах Facebook, Telegram, Twitter/X, TikTok, YouTube, ВКонтакте, веб-ЗМІ.
