Скажу чесно: коли читаєш зведення кремля про літній наступ, складається враження, що фронт от-от посиплеться. А потім відкриваєш дані Institute for the Study of War і картинка розсипається зовсім в інший бік. За весь липень росія просунулася на 37,85 км² території – це приблизно швидкість пішохода – і заплатила за це найвищими втратами за весь 2026 рік. І найцікавіше в цій історії те, що за цю брехню його вже критикують власні воєнкори.
Головний інформаційний продукт кремля цього літа – картинка «неухильного просування по всьому театру». Її транслюють, щоб переконати партнерів України: опір марний, тримати оборону немає сенсу, тож підтримку варто згортати. Але аналітики ISW прямо пишуть, що російське Північне угруповання військ, найімовірніше, завищує дані про власні здобутки навіть у доповідях самому кремлю аби підтримати легенду про наступ на ділянці фронту, яка два роки стояла на місці. Коли брехня будується не лише для зовнішньої аудиторії, а й для власного начальства, це вже не пропаганда в класичному сенсі. Це система, що почала обманювати сама себе.
2 серпня в Уфі та Омську сталися пожежі на нафтопереробних заводах «Башнефті» та Омському НПЗ. Офіційна версія в обох випадках однакова: губернатори кажуть про «відбиту атаку» і «падіння уламків збитого дрона». Геолоковані кадри тим часом показують дим саме над виробничими майданчиками заводів.
Але цього разу спростування прийшло не ззовні. Кремлівський воєнкор із каналу Rybar сам публічно розкритикував владу за те, що та другий місяць поспіль ховає реальні наслідки українських далекобійних ударів за формулюванням «падіння уламків» замість чесно визнати влучання. Це рідкісний момент, коли пропагандистська машина тріщить зсередини: аудиторія, яку роками привчали вірити офіційній версії, сама бачить розрив між словами губернатора і димом на горизонті.
Українські далекобійні удари по рф не слабшають другий місяць поспіль, і навіть висока ефективність перехоплення не гарантує безпеки інфраструктури в тилу – а російська влада публічно і чесно про ці проблеми не говорить.
З критики прокремлівського воєнкора Rybar, наведеної в оцінці ISW/Critical Threats від 2 серпня 2026 року
Паралельно росія відновила удари по Одеському та Миколаївському портах і знову супроводжує їх однаковою легендою: уражено нібито паливні резервуари й судна «з військовими вантажами». Це не нова знахідка. StopFake ще наприкінці липня розбирав майже ідентичний фейк міноборони рф про удар по двох суднах у Миколаєві, які нібито «доставили військові вантажі», а насправді йшлося про цивільний вантаж і продовольчий експорт. ISW прямо називає цю кампанію інструментом тиску на українську економіку та експортну спроможність, а не на військову інфраструктуру.
Логіка проста: удар по цивільному судну важко виправдати перед західною аудиторією, а удар по «військовому вантажу» легко. Тому легенда про «військові цілі» з’являється в заявах міноборони рф раніше, ніж хоч якесь підтвердження.
Що з цим робити
З цього літнього циклу дезінформації випливають три речі, які варто враховувати, коли говоримо про контрнаративи.
- Найпереконливіше спростування «наступу» не риторика, а прості цифри: 37,85 км² за місяць проти рекордних втрат. Цю арифметику варто пояснювати без емоцій, вона працює сама.
- Наратив «уламків» найкраще руйнується не українськими спростуваннями, а цитуванням самих же прокремлівських каналів – вони вже роблять частину роботи за нас.
- Перед наступною хвилею ударів по портах варто заздалегідь пояснювати аудиторії, що саме перевозять ці судна і кому щоб легенда про «військові вантажі» не встигала закріпитися до спростування.
Кремлівська пропаганда цього літа виглядає не сильнішою, а більш нервовою. Вона одночасно бреше зовнішньому світу, власному народу і, схоже, вже й самій собі. І саме в цих трьох напрямах бреше по-різному, а отже, і ловити її варто по-різному.
