У перші дні після формального завершення 40-денної операції СБУ в українському сегменті Telegram синхронно розгорнулася одна й та сама конструкція. Вона вже не просто критика. Це повноцінна наративна рамка, яка перетворює українську кампанію дальніх ударів на причину майже тотального національного краху.
Ядро формули звучить майже дослівно в кількох великих каналах, які в Україні традиційно кваліфікують як проросійські або глибоко антиукраїнські: «40-денна операція Зеленського привела Україну до краху. І без того катастрофічне становище країни погіршилося ще більше. Втрати в людях, збитки в грошах (до 70 млн доларів щодня), поразки на фронті стають синонімами цієї провальної операції».
Цей текст з’явився в каналі «Картель» (близько 120 тисяч підписників) поруч із фото людей, які ночують у метро. Емоційна картинка + жорстка атрибуція = класична технологія. Але «Картель» лише найбільш прямолінійний випадок. Більш системну роботу ведуть канали з аудиторією понад 800 тисяч «Легітимний» і «Резидент». Вони вибудували багаторівневу конструкцію:
Операція як авантюра
«Легітимний» прямо називає її «ескалаційною авантюрою». За версією каналу, українська розвідка (нібито на основі британських оцінок) запевнила Зеленського, що Росія здатна завдавати не більше 50–100 ракетних ударів на місяць, а запаси майже вичерпані. Зеленський «просрахувався», і тепер наслідки «катастрофічні».
Економічний удар по населенню
Бізнес нібито отримав сигнал, що компенсацій не буде, і почав створювати штучний дефіцит, щоб перекласти збитки на споживача. Прогнозується зростання цін на 30–50 %, дизель по 120–130 грн, бензин по 100–115 грн. Окремо звучить теза про втрату 70 % логістичних складів до кінця року.
Втрата Чорного моря і 70 млн доларів щодня
«Резидент» формулює це максимально жорстко: Україна «втратила Чорне море», кораблі більше не заходять в Одесу, Чорноморськ і Миколаїв, Maersk пішов, щоденні збитки понад 70 млн доларів. Паралельно удар по 400 АЗС, знищення 200 тепловозів, параліч залізниці.
Політична мета спровокувати внутрішній вибух
Найбільш цинічна частина: Зеленський нібито свідомо йде у ва-банк, щоб спровокувати Майдан у Росії або, навпаки, створити в Україні картинку страждань для зовнішньої аудиторії і жорсткішої мобілізації. Канали прямо пишуть, що йому «потрібна трагічна картинка» і «смерті мирних».
Список із 12 криз
«Легітимний» видає майже апокаліптичний перелік: паливна, енергетична, газова, ЖКГ, продуктова, лікарська, гіперінфляція, логістична, аграрна, економічна, кадрова, політична. Висновок: «Україна на порозі грандіозного шухеру», який може закінчитися «югославським сценарієм».
Саме так виглядає пакетна наративна операція, яка працює на кількох рівнях одночасно: економічному страху, політичній дискредитації, демобілізації волі і перекладанні відповідальності з агресора на жертву.
Україна дійсно переживає важкий період. Удари по портах Великої Одеси суттєво ускладнили експорт. Частина великих перевізників обмежила або зупинила роботу. Проблеми з ракетами для Patriot і збитковість енергетичної та логістичної інфраструктури теж реальність. Люди в Києві знову ночують у метро – це теж факт, а не пропаганда.
Але ключова операція наративу – атрибуція. Усі ці проблеми подаються як прямий і майже єдиний наслідок 40-денної операції СБУ. Саме тут конструкція розвалюється.
40-денна операція, затверджена Зеленським 25 червня 2026 року, була кампанією дальніх і середніх ударів по російській нафтопереробці, логістиці, аеродромах, ППО і «тіньовому флоту». Її метою було підвищення вартості війни для Росії. За оцінками самого Києва і низки західних аналітиків, вона завдала відчутної шкоди саме російській стороні: тимчасове виведення значної частини нафтопереробних потужностей, удари по складах, порушення логістики в Криму, фіксовані втрати в сотні мільйонів і, за українськими оцінками, близько трильйона рублів.
Російська відповідь (інтенсифікація ударів по українських портах, енергетиці та логістиці) була очікуваною. Але робити з цього висновок, що «операція привела Україну до краху», – це класична інверсія причинності. Агресор завдає удари у відповідь, а відповідальність за наслідки перекладається на сторону, яка намагалася змінити стратегічну динаміку.
Цифра про втрати України «70 млн доларів щодня через авантюру Зеленського» має реальне походження – це оцінка потенційних втрат експортної виручки через простої портів. Але в проросійських каналах вона відривається від контексту і перетворюється на доказ «провалу Зеленського». Так само і прогнози про 12 криз: частина ризиків справді існує, але їх подають як майже неминучий і вже запущений процес саме через «авантюру».
Проросійські канали з великою аудиторією (сумарно кілька мільйонів) зараз вирішують кілька завдань одночасно:
- знецінити будь-яку українську спробу діяти асиметрично;
- перекласти відповідальність за економічний біль на українську владу;
- створити атмосферу «все одно все пропало»;
- підготувати ґрунт під тезу, що єдиний вихід є торг з позиції слабшого.
Це класична технологія інформаційної війни на етапі, коли фронт не дає швидких картинок перемоги, а економіка починає реально відчувати ціну затяжної війни.
Наратив «40-денна операція = крах України» є одним із найчіткіших прикладів сучасної російської інформаційної роботи в українському інформаційному полі. Він ефективний саме тому, що паразитує на реальних проблемах: ударах по портах, дефіциті засобів ППО, втомі суспільства. Але його аналітична вартість близька до нуля. Він підміняє причинно-наслідковий зв’язок і перетворює складну стратегічну ситуацію на просту моральну схему «Зеленський усе зіпсував».
Для експертного середовища важливо фіксувати не лише зміст таких кампаній, а й момент їхньої синхронізації. Коли кілька великих каналів майже одночасно починають говорити однією мовою і видають майже ідентичні формулювання, це вже керований інформаційний продукт. Саме такі продукти і є предметом роботи нашого проєкту NarrativeScan на сайті matsuka.online.
