365 гривень і 19 копійок. Стільки в кожній мегават-годині, яку з 1 серпня 2026 року оплачують «Укренерго» український завод, водоканал, лікарня, пекарня чи супермаркет, не має жодного стосунку до дротів, підстанцій, диспетчерів і ремонту підірваних трансформаторів: це складова на виконання спеціальних обовʼязків із підтримки виробників «зеленої» електроенергії. Новий тариф на передачу електроенергії для користувачів системи становить 928,45 гривні за мегават-годину без ПДВ – на 25%, або на 185,54 гривні, більше за 742,91 грн, що діяли з 1 квітня. Отже, 39,3% рахунку за передачу – це не передача.
У цієї конструкції довга біографія. Механізм, за яким «зелений» тариф для сонячних і вітрових станцій оплачується не з бюджету, а через тариф оператора магістральних мереж, працює з 2020 року; частина зобовʼязань перед виробниками номінована в євро, тому кожне ослаблення гривні автоматично збільшує суму, яку потрібно зібрати з промисловості. Це класика фіскального жанру: платіж, що має всі ознаки податку – обовʼязковість, розрахункову базу, перерозподіл між групами платників, – але не називається податком, не голосується в парламенті й не фігурує в дискусіях про податкове навантаження. У серпні 2026-го його розмір уперше стало видно неозброєним оком.
28 липня 2026 року НКРЕКП ухвалила зміни до власної постанови № 2009 від 5 грудня 2025 року, якою встановлено тариф «Укренерго» на 2026 рік. З 1 серпня для користувачів системи діє 928,45 грн/МВт·год без ПДВ, для підприємств «зеленої» електрометалургії — 563,26 грн/МВт·год. Складова на виконання спецобовʼязків у межах тарифу — 365,19 грн/МВт·год; загальні витрати на ПСО закладено на рівні 32,52 млрд грн, з яких 19,69 млрд грн — безпосередня підтримка виробників з відновлюваних джерел. Ці цифри публікує галузеве видання EXPRO Consulting.
Обґрунтування регулятора складається з чотирьох аргументів: девальвація гривні, яка дорожчає розрахунки з «зеленою» генерацією в євро; падіння обсягу передачі на 2026 рік прогнозується на рівні 89,55 млн МВт·год, приблизно на 5,5% менше; лібералізація прайскепів, через яку зросли витрати «Укренерго» на купівлю електроенергії для власних технологічних потреб; і потреба не накопичувати боргів на ринку перед осінньо-зимовим періодом. Побутових споживачів рішення не торкнулося: населення й далі платить 4,32 гривні за кіловат-годину.
Арифметика для платника проста. Підприємство, яке споживає 100 МВт·год на місяць – це середній харчовий цех або невеликий торговий центр із холодильними камерами, з серпня платить на 18 554 гривні щомісяця більше лише за передачу, без ПДВ і без вартості самої електроенергії. Для електрометалургійного заводу з місячним споживанням у сотні тисяч мегават-годин йдеться про десятки мільйонів гривень.
Того ж 1 серпня набув чинності другий тариф. Вантажні перевезення «Укрзалізниці» подорожчали на 30%, а з 1 січня 2027 року подорожчають ще на 15%. Наказ підписали 23 липня, Мінʼюст зареєстрував його 31 липня; спершу компанія просила 45% одразу, але після консультацій із великими вантажовідправниками індексацію розбили на два етапи. Це перший перегляд вантажних тарифів із 2022 року і тут цифри починають перегукуватися: за оцінками, які наводить «Інтерфакс-Україна», відкладена індексація дала вантажовідправникам вигоду понад 100 млрд грн, тоді як власні витрати «Укрзалізниці» на електроенергію зросли більш ніж на 15 млрд грн, а російські обстріли пошкодили понад 460 локомотивів.
Тобто одне державне рішення оплачує інше: залізниця дорожчає в тому числі тому, що для неї дорожчає електроенергія, а електроенергія дорожчає тому, що в тарифі на передачу сидить зобовʼязання перед «зеленою» генерацією. Платить в обох випадках той самий вантажовідправник. Президент «Укрметалургпрому» Олександр Каленков назвав це коротко: для підприємств, які працюють на межі рентабельності, «це катастрофа», – цитує його УНІАН; він попередив про скорочення виробництва та закриття заводів у найближчі місяці. Для металургії це вже четвертий удар підряд: до нього додалися квоти ЄС на сталь, механізм CBAM і фактична блокада морського коридору, проти якої не спрацювало навіть державне воєнне страхування суден.
Мейнстрімні прочитання рішення два: «Укренерго» потрібні гроші на ремонти перед зимою і це правда; винен курс і це теж частково правда.
Але порахуйте самі. 928,45 мінус 365,19 дає рівно 563,26 тобто рівно той тариф, який регулятор установив для підприємств «зеленої» електрометалургії. Виходить, одну категорію споживачів звільнили не від частини плати за мережу, а точно на розмір «зеленої» складової і цим держава сама визнала, що ці 365,19 гривні є окремим збором, а не платою за передачу.
Тут потрібна засторога, бо саме на ній тримається різниця між фактом і висновком: у попередніх періодах така рівність не виконувалася. З 1 січня тариф становив 713,68 грн зі складовою 352,00, а «зелена» електрометалургія платила 373,93; з 1 квітня 742,91 зі складовою 360,34 при 378,49 для металургії. Різниця в обох випадках із пільговим тарифом не збігалася. Отже в серпні або змінилася методика розрахунку пільги, або числа зійшлися випадково. Факт тут – це самі цифри з постанов НКРЕКП. Тлумачення того, що вони означають, належить регуляторові, який поки що цього не пояснив.
І ще одне число, яке варто прочитати повільно: пільговий тариф для «зеленої» електрометалургії зріс не на 25%, а майже на 49% – з 378,49 до 563,26 гривні. Найбільше подорожчання дісталося категорії, створеній як виняток.
Що це означає
Просте пояснення залишаємо на столі: можливо, це не політика, а бухгалтерія. Регулятор мусив закрити діру, яку створили курс, падіння обсягів передачі та лібералізація цінових обмежень, і зробив це єдиним доступним способом, бо чіпати побутовий тариф перед зимою третього року великої війни не візьметься жоден уряд.
Але наслідок від мотиву не залежить. Побутовий тариф справді не змінили 4,32 гривні за кіловат-годину лишилися на місці. Просто ті самі гроші тепер зайдуть у ціну хліба, води, цементу, проїзду й комунальних послуг міст: водоканали, теплокомуненерго, перевізники та пекарні платять за передачу за тарифом для бізнесу, а не для населення. Це не підвищення тарифів для людей. Це підвищення цін для людей із тією різницею, що за нього ніхто не голосує і його ніде не оскаржують.
365,19 грн. у кожній мегават-годині – це ціна рішення, ухваленого у 2020 році й не переглянутого досі. Побутовий тариф не змінили: його просто розклали по чужих рахунках.
